Він якось порівнював себе з носорогом, характеризуючи власну цілеспрямованість, а нині не цурається назватися «дикуном», коли під час виступу у чеській столиці йому звертають увагу на його подекуди неєвропейський радикалізм. Це Михайло Гаврилюк – колись козак четвертої сотні Самооборони Майдану і боєць добровольчого батальйону «Золоті ворота». Сьогодні – один з найменш заможних депутатів українського парламенту та, можливо, як він зізнався у розмові з Радіо Свобода, майбутній студент-податківець. Цей яскравий представник Революції гідності погоджується, що навряд опинився б під куполом Верховної Ради, якби не те скандальне відео, на якому представники спецпідрозділу «Ягуар» у центрі Києва змусили його повністю оголеним пересуватися на морозі, коли на вулиці було –10°C. Прибувши до Праги, Михайло Гаврилюк подякував українській громаді, яка запросила його до слова, за теплий прийом, неодноразово наголосив, що все ще козак, і «по-простому» розповів чехам та діаспорі, свідком чого став за останні три роки своєї політичної кар’єри, що розпочалася з перемоги на 95-му виборчому окрузі, а потім не залишила байдужим «95-й квартал».     Пілся виступу в Празі Михайло Гаврилюк поспілкувася з Радіо Свобода.  Ця річниця після Майдану далася мені дуже важко. Після всього того, що я там пережив, мені це складно перенести. Я намагаюся цю річницю не святкувати, бо це для мене не свято. Я не можу. Я тихо, щоб ніхто не бачив, не на камеру, йду собі спокійно покладу квіти, перехрещуся, скажу «Отче наш», помолюся за загиблих. Найголовніші і найграндіозніші беркутівці, які дійсно убивали наших українців, зараз на стороні окупантів. – Як щодо тих, хто знущався над Вами три роки тому? – Ті, хто знущався наді мною, теж там. Понесли покарання тільки двоє конвоїрів, які повинні були мене провести до автозака й посадити туди цілісіньким. Їм не було куди тікати. Вони – хлопці без звань і мільйонів грошей. Вони були прості воїни, які виконували накази злочинців. Був суд. Їм загрожувало до 10 років позбавлення волі. До мене прийшли матері цих «ягуарів», прийшли їхні жінки. Вони мене просили, щоб я змилувався над їхніми синами, над їхніми чоловіками. До мене прийшли їхні діти. Я простив. Я – віруюча людина. Так вчить Біблія. Я віддав їх на розгляд суду. Суд взяв до уваги моє рішення. І суд їм дав умовно одному три, другому – два з половиною роки. – Розчарування не відчуваю, тому що я у Верховній Раді. Я бачу, що зміни є у державі. Держава розвивається, здійснює реформи. А реформи потрібно здійснити у всіх структурах. Я знаю, я би сам того хотів, щоб була у мене палочка, як у феї, щоб все зразу відбулося, але такого не може бути. Це зло, яке у нас було до Майдану, воно будувалося не за день і не за два. Ці всі структури, ці всі схеми, ці всі чиновницькі місця, вони будувалися роками. Роками придумували, як вони собі відмиватимуть державні кошти… Хочете почути, що б я зробив за державні кошти? Я й зараз дотримуюся думки, що треба придумати на законодавчому рівні розстрільну статтю. Хто украв з бюджету, хто обкрадає наш український народ. На законодавчому рівні треба придумати законопроект, поставити тих людей до стіни і без суду і слідства розстрілювати. – Вам не здається дикунством говорити про таке у європейській країні? – Я є дикун (посміхається). Я маю на увазі – на законодавчому рівні закласти: якщо починаєш розкрадати бюджетні кошти, значить, ти повинен нести якесь покарання. Я то, може, радикально сказав, що розстріляти, а там є дуже багато інших способів, якими можна притягнути тих корупціонерів до відповідальності. Треба тільки мати на це волю. Час вчитися – Чи почуваюся у Верховній Раді у своїй тарілці? Мені було дуже важко. Я не розумів, де я знаходжуся і чого я туди взагалі прийшов. Як ви знаєте, я до цього працював будівельником, був прорабом, міг і зараз можу на рівній землі побудувати будинок «повністю під ключ» і здати його, щоб той будинок не розвалився, щоб там люди жили двісті-триста років. Для цього треба мати свій склад розуму, своє поняття того всього. Але бути народним депутатом – це не будувати будинок. Там по-іншому треба думати. Я перепрограмував себе. Я навіть думав скласти мандат, але ж я не сам туди пішов, бо захотів, мене ж туди делегував народ. Мене ж туди вибрав мій 95-й округ. Вони ж мене вибирали не для того, щоб я прийшов, побачив, що там дуже важко, взяв і здався, сказавши, що це не моє. Але козаки так ніколи не робили і робити не будуть. Не знаєш – вчись. Хочу вас потішити. Я буду здобувати вищу освіту, я вчуся багато, багато читаю, я багато працюю над собою. – Що це буде за вища освіта? – Я ще не визначився. Але буду йти у податкову академію. Ми вже там поговорили, домовилися. Скоріш за все, туди. Козаки у владі   – У парламенті багато козаків, але вони зашифрувалися так, що їх важко побачити. Важко зрозуміти, де вони, але вони спокійно роблять свої справи, які йдуть на розвиток нашої країни. Це нормальні люди. Пару десятків таких точно назбирається. Але не назву, бо якщо когось забуду, образяться, що їх не згадав, скажуть: «Михайло, а ти що, вважаєш, що ми ненормальні?». – А як щодо головного козака – чи то гетьмана – пана президента? – Президент… Що я можу про президента сказати? Президент – це добре. Хм. Що я можу про нього сказати? Хотілося би кращого. Хотілося би сміливішого. Але це моя думка. Його вибрав народ. Наша держава не під Росією, окупанти не топчуть нашу землю. Тут заслуга і президента. Президент як президент. Нормальний. Надія Савченко гарні слова сказала: головне – «не скурвитися». Бо якщо ти скурвився, то кому ти потрібен? Тебе всі зневажають, тобі услід кидають каміння, тобі плюють услід. Ти тоді не можеш показатися між люди, бо вони на тебе чекають, щоб зламати тобі хребет. Тож вона правильно сказала. Для мене що головне? Мирне небо над головою і бути людиною в будь-якій ситуації. І не важливо, хто ти – будівельник, народний депутат чи президент.  Автор: Ярослава Куцай Оператор: Роман Михальчук Радіо Свобода 

Українські військові у повній боєготовності чекали наказів – Селезньов про окупацію Криму. Вказівка українським військовим в Криму «триматися» була головною і єдиною в той час, коли на будівлі Верховної Ради півострова з’явилися російські прапори. Так згадує події трирічної давнини офіцер управління зв’язків з громадськістю Генштабу Збройних сил України Владислав Селезньов, який тоді обіймав посаду колишнього начальника Кримського регіонального медіа-центру Міноборони України. Які настрої панували серед українських військових, чи розуміли вони, що здійснювалася окупація з боку Російської Федерації та як нині ставляться до колег, які перейшли на бік ворога, військовослужбовець розповів в ефірі Радіо Свобода. – 27 лютого 2014 року російський спецназ захопив будівлю Верховної Ради Криму, на урядових будівлях з’явилися російські прапори. Як на це відреагували тоді українські військові? Як Ви це сприймали? – Українські військові в ніч проти 27 лютого брали участь в засіданні штабу АТО, яку проводив тодішній голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим Анатолій Могильов. Він запропонував всім силовикам за напрямками діяльності звернутись до свого керівництва в Києві для отримання відповідних вказівок та визначення плану дій щодо звільнення цих будівель. В той же час, відповідних вказівок з Києва ми не отримали. Отже, частини та підрозділи, починаючи з ранку 27 лютого, були приведені в повну бойову готовність з виконанням певного алгоритму дій, і ми були готові діяти за відповідними вказівками. В той же час, всі ми добре розуміємо і пам’ятаємо, що основна вказівка, яку ми отримували на той час з Києва від вищого військово-політичного і військового керівництва – це була вказівка «триматись». – Тобто, планів як таких з боку Києва не було. А чи було у Вас відчуття, що з протилежного боку, зокрема з боку тих, кого тоді називали «зеленими чоловічками» – ми розуміємо, що це були військовослужбовці Російської Федерації – чи було відчуття, що з того боку це чітко і заздалегідь спланована акція? – Було розуміння, що захоплення ключових адміністративних будівель в Криму і в Севастополі відбувалось за підтримки та координації силових структур. Враховуючи певну розгубленість, яка відбулась після втечі з Києва Януковича та представників вищого військово-політичного керівництва влади Януковича, ми за цими процесами, безумовно, спостерігали і були в них залучені. Ми маємо пам’ятати, що станом на ранок 27 лютого тодішній міністр оборони України Лєбєдєв та начальник Генерального штабу Ільїн прибули літаком в Бельбек і знаходились в Севастополі. Однак жодних вказівок від них війська, які знаходились в Криму, не отримували щодо дій в тих умовах, що були. Тому і ситуація розвивалась саме таким чином, як вона розвивалась. – Які настрої панували в офіцерському середовищі? Очевидно, офіцери обговорювали ці події, які відбувалися і в Києві, і в Криму. Чи можна говорити, що вже тоді визначилося – хто серед українських офіцерів за Росію, а хто за Україну? – Події в Києві, на майдані Незалежності, загибель Небесної сотні – вплинули на настрої. Ми маємо пам’ятати про те, що в Криму події, які відбувалися в Києві, не набули такого розголосу. Обстановка в Криму знаходилася під контролем тодішньої влади. А щодо настроїв, то вони були різні. Ми пам’ятаємо, що напередодні саме цих днів було обговорення у військових колективах так званого звернення заступника начальника Генерального штабу пана Думанського до військових, яких заклякалось до проведення чинною владою відповідних дій зі стабілізації ситуації в українському суспільстві і недопущення втягування в громадянський конфлікт Збройних сил України. ​– Чи підтримуєте ви зв’язки із колишніми колегами, які залишилися в Криму? Що розповідають про військові частини, які колись були українськими, а тепер їх захопила Росія? – Як таких зав’язків немає. Ми маємо пам’ятати про те, що ті українські військовослужбовці, які зрадили присязі на вірність народу України, є зрадниками і розмовляти і спілкуватися з ними мають відповідні правоохоронні органи і надати відповідну їм оцінку. За матеріалами Радіо Свобода

Чоловіча молодіжна збірна України U-20 грає проти Чехії перший матч класифікації за 9-16 місця. 19 липня 2017 року

На цьому тижні відбулась дуже важлива зустріч, на якій представники України та компанія, що спеціалізується на переробленні енергії з Чехії обговорили перспективи впровадження у різних регіонах України проектів з використанням соломи як сировини для виробництва "чистої" енергії. Відповідну зустріч провели голова агентства Сергій Савчук із директором чеської TTS Group Ріхардом Горки.  Голова Держенергоефективності переконав Ріхарда Горки в тому, що Україна має значний потенціал використання біомаси. За результатами зустрічі сторони домовилися про поглиблення співпраці у сфері виробництва тепла "не з газу". Крім того, Коростенська міська рада та чеська компанія TTS Group домовилися про співпрацю у сфері заміщення газу. Відповідний протокол сторони підписали на IX Міжнародному інвестиційному бізнес-форумі з енергоефективності та відновлювальної енергетики.

Вибирати одяг для малюка потрібно куди більш ретельно, ніж для себе. Якщо шкіра і організм дорослої людини більш-менш стійкі до впливу зовнішнього середовища, то у дітей захисні сили ще не до кінця розвинені. Тому алергічна реакція може виникнути на все, що завгодно, так що краще утриматися від придбання одягу з синтетики і інших ненатуральних матеріалів. Будь-яка дитячий одяг повинна бути зроблена тільки з натуральних, приємних на дотик тканин. Ніяких жорстких швів або складок, які могли б пошкодити ніжну шкіру дитини. З матеріалів краще віддати перевагу бавовна, льон, віскозу, натуральну шерсть, байку. Так як крім якості батьки звертають увагу і на зовнішній вигляд одягу, то виробники пропонують модні яскраві речі. Діти будуть із задоволенням носити красиві речі, які виглядають стильно. Однак не варто забувати, що всі малюки - непосиди, тому навряд чи одяг довгий час залишиться такою ж яскравою і красивою як на самому початку. На особливу увагу при виборі гардеробу вимагає нижню білизну, яке обов'язково має бути зроблено тільки з натуральних тканин. Ще одна вимога - зручність: білизна не повинно натирати, дитина практично не повинен відчувати його у себе на тілі. Багато батьків захоплюються покупкою речей на виріст. Не можна сказати, що це правильне рішення. Так, звичайно, діти дуже швидко ростуть, проте покупка речей на майбутнє - це ілюзія економії. Поясню чому. По-перше, як було сказано вище, всі малюки - непосиди, вони не вміють користуватися одягом акуратно і берегти її, тому зовсім скоро новенький гардероб зношується і просто не доживає до того часу, коли дитина підросте. По-друге, всім відомо, що найкомфортніше носити річ, зшиту за розміром. І маленькі, і надто великі речі заважають. Найзручнішою одягом для холодної пори є толстовки, в яких завжди тепло і дуже зручно. Цей одяг не утрудняє рухів, вона особливо популярна у спортсменів, тому для дітей, які дуже рухливі, вона підійде ідеально. Верхній одяг, будь то куртка або пальто, не повинна бути важкою, дитина повинна відчувати себе в ній зручно і комфортно. Що ж стосується взуття, то дітям краще купувати легку, міцну шкіряне взуття. Цей матеріал легко приймає форму ноги, а значить процес звикання до обновці можна звести до мінімуму. А ось для дощової погоди не завадило б мати яскраві гумові чобітки, адже малюки просто обожнюють стрибати по калюжах, а таке взуття дозволяє робити це скільки завгодно.

Виставка «Сила нескорених» відкрилася в Празі 1 жовтня, у День захисників та захисниць України. Експозиція складається з військових артефактів, речей бійців, трофеїв з деокупованих територій. Все це привезли наші волонтери. Серед особливо цікавих експонатів – уламок ракети, яка була випущена по острову Зміїний з крейсера «Москва». Також на виставці можна побачити колекцію шевронів українських військових. «Виставку військових артефактів ми проводимо вперше. За 10 років роботи «Празького майдану» у нас зібралося багато шевронів, підписаних прапорів військових підрозділів, яким ми допомагаємо, та різних артефактів. Деякі з них нам привезли чеські волонтери, щось наші, інші передали військові. Подібні заходи ми проводимо, щоб допомоги українським військовим», – розповіла очільниця Празького майдану Галина Андрійців. Виставка викликала великий ажіотаж. Чимало людей прийшли подивитися на експонати. Відкриття відвідав посол України в Чехії Василь Зварич. Він наголосив на важливості подібних заходів. «День захисників та захисниць України – це не тільки день памяті, це свято непереможних українських воїнів, які не побоялися взяти зброю в руки та піти захищати своє. Дуже важливо, щоб ми їм допомагали в цей боротьбі. Я закликаю нас всіх триматися разом далі, йти шляхом перемоги, відстоювати необхідність скасувати будь-які обмеження на застосування зброї по військових об’єктах на території росії. Я дуже радий, що нас розуміють та підтримують у цьому наші чеські друзі. Разом ми однозначно сильніші та переможемо», – сказав Василь Зварич. Також виставку відвідали поважні чеські гості. Зокрема заступник Міністра закордонних справ Чехії Ян Мар’ян, секретар офісу Урядового уповноваженого Чехії з питань відновлення України Вацлав Каллус, радник міста Прага Міхал Гроза, представники чеських організацій. «Для нас важливо відвідувати подібні заходи, щоб продемонструвати нашу солідарність та підтримку Україні. Якщо б Європа та Захід в 2014 році відреагували на російську агресію так, як тепер, то можливо ситуація була б зовсім інша», – заявив Ян Мар’ян. «Наш внесок у боротьбу України проти рф – це найменше, що ми можемо зробити, щоб захистити українську свободу і нашу також. Якби не сміливі люди в Україні, які воюють, це загрожувало б усій Європі. Ми знаємо, як швидко могли б дійти російські танки до Праги. Якщо ми не хочемо воювати з російською армією в Братиславі, Брно, Остраві та Празі, ми повинні підтримати Україну», – зазначив Міхал Гроза. Під час виставки відбувся благодійний аукціон. Відвідувачі придбали 10 лотів. Серед них не тільки військові артефакти, а й три картини художниці з Маріуполя Юлії Веселої. Загалом завдяки аукціону вдалося зібрати 62 тис. крон. Кошти підуть на допомогу українським військовим. Зокрема на придбання дронів Mavic 3 Pro для бригади швидкого реагування Нацгвардії «Рубіж», Української добровольчої армії та 116-ї бригади. Виставка працюватиме до 12 жовтня включно. Вхід – за донат. Всі бажаючі зможуть відвідати захід та зробити свій внесок у перемогу.