Сучасні діти не можуть уявити  світ без технологій та інтернету, у якому поруч із корисною інформацією йде величезний потік шкідливої. За даними Інституту соціології НАН України,  понад 75% українських батьків не знають, які ресурси відвідують діти та як регулювати доступ до інтернет-контенту.   Пропонуємо кілька правил, як зробити користування інтернетом для дітей безпечнішим.    1. Встановіть конкретні правила користування Інтернетом. Враховуючи вік та заняття дитини, окресліть чіткі періоди користування, ресурси, спосіб підключення тощо. Зважайте на те, що ви і самі повинні дотримуватися цих правил, адже якщо забороняти дитині щось, а самим порушувати правила, позитивного ефекту не буде.    2. Знайте, чим цікавиться дитина. Щоб регулювати діяльність вашої дитини у мережі, ви маєте розуміти, на що вона витрачає свій час в інтернеті. Знайдіть спільні інтереси та зацікавлення, говоріть про те, що цікавого знайшли у мережі. Користуйтеся інтернетом разом.   3. Безпека – понад усе. Чи відомо вашій дитині, що у мережі краще використовувати ніки (прізвиська) та уникати оприлюднення будь-якої приватної інформації? Поясніть, що публікувати фото, контактну інформацію, будь-які особисті дані дуже небезпечно, розкажіть як «комп’ютерні» злочинці можуть цим скористатися. Допоможіть створити якомога складніший пароль для пошти чи соціальної мережі. Обов’язково наголосіть на тому, що паролі від акаунтів не можна нікому довіряти, окрім батьків.   4. Слідкуйте за поведінкою у мережі. Наголосіть дитині, що і у віртуальному житті потрібно бути ввічливими та порядними.  Сучасні ігри та соціальні мережі дають можливість не лише обмінюватися повідомленнями, але й вести аудіо- чи відеозв’язок. Тож слідкуйте за тим, чи користується ваша дитина цими додатковими функціями, адже невідомо, ким виявиться її співрозмовник та чи нормативною буде його лексика.    5. Витрачання грошей у мережі теж потребує уваги. Багато ігор чи ресурсів вимагають за послуги оплату, наприклад, у вигляді SMS. І часто вартість цих повідомлень вказана меншою, ніж є насправді. Нехай у таких ситуаціях дитина порадиться з батьками, чи варто вносити подібну оплату.   6. Зробіть домашній інтернет безпечним. Слідкуйте, щоб у доступних місцях на комп’ютері (робочий стіл, електронна скринька, закладки у браузерах тощо) не було файлів, не призначених для дітей. Найкраще створіть на комп’ютері кілька профілів користувачів з різними паролями для дітей та для батьків.   7. Захистіть від вірусів та обманів. Часто на різних ресурсах з’являється сила-силенна різноманітних посилань, які можуть «заразити» комп’ютер вірусами. Зараження може відбутися і під час завантаження файлів від невідомих відправників. Поясніть дитині, що небезпечно завантажувати невідомі файли. Якщо ж дитина отримає лист з вимогою особистих даних чи грошей, нехай відразу звернеться до батьків.   8. Порекомендуйте дитині користуватися спеціальними ресурсами, наприклад, kidsclick.org, askkids.com.Перелік безпечних ресурсів для дітей    9. Передивляйтесь контент ресурсів, які відвідує дитина. Сучасне програмне забезпечення дозволяє контролювати час використання дітьми Інтернету, фільтрувати сайти з небезпечним наповненням тощо. Не шкодуйте часу,  ознайомтеся та користуйтеся такими сервісами, наприклад, PC TimeLimit, McGruffSafeGuard, Net NannyParentalControls, McAfeeSafeEyes, CYBERsitter.    10. Найважливішим правилом є довірливі стосунки батьків і дітей. Поясніть дитині, що якщо вона чогось не розуміє на тих чи інших ресурсах, або ж відчуває небезпеку, вона може звернутися до вас за допомогою чи порадою.   А ще можете придбати для своєї дитини книгу Тетяни Шербаченко «Як не заблукати в Павутині», що вийшла у «Видавництві Старого Лева» та познайомить юних користувачів інтернету з можливостями Всесвітньої мережі.    За інформацією: Видавництво старого лева   Для теперішніх дітей інтернет є такою самою звичною річчю, як для нас були телевізори. Діти дуже швидко на рівні інтуітивного сприйняття розбираються, як дати собі раду з усілякими ґаджетами: смартфонами, планшетами, ноутбуками. Проте їхньої інтуіції зовсім недостатньо для того, щоб убезпечити себе від загроз, що несе інтернет-простір. До найпоширеніших можна віднести: - поширення особистих даних (імені, фото, адреси, номеру телефону, тощо); - залякування; - порноматеріали; - насильство; - сумнівні знайомства; - шахрайство; - зловмисне ПЗ (віруси, фішингові сайти, трояни, шпигунські програми, тощо). Про кожну з цих потенційних загроз варто говорити з дітьми окремо, на доступному для них рівні розуміння. Загальні фрази типу «Не лізь, куди не слід» або «Не спілкуйся з поганими людьми» звучать непереконливо і неоднозначно. Адже дитина в більшості випадків не може відрізнити хороше від поганого, яке маскується під хороше. Не варто довіряти технічним засобам безпеку своєї дитини. Тісний контакт, щирі стосунки дають більше гарантії, що дитина омине інтернет-ризики, ніж всі найсучасніші засоби разом узяті. Цитати із : Sittersglobal.com

Увага!Чехія змінює правила в'їзду для іноземців. З 27 грудня в'їзд до Чехії для іноземців, у тому числі громадян України, буде можливий лише за умови пред'явлення негативного результату ПЛР-тесту. Це стосується, зокрема, вакцинованих від коронавірусу, повідомляється на сайті МЗС України.Іноземці, які не мають дозволу на постійне проживання в Чехії, повинні при в’їзді до Чеської Республіки пред’явити негативний результат ПЛР-тесту (не старший 72 годин). Цей обов'язок поширюється також на осіб, що мають сертифікат про вакцинацію двома дозами вакцини чи сертифікат про одужання від Covid-19.Негативний результат тесту не повинні пред’являти особи, які отримали третю дозу вакцини від Covid-19, діти до 12 років, а також діти від 12 до 18 років, які пройшли повний курс вакцинації (2 дози).Тест не потрібно пред'являти також тим, хто транзитно проїздить територію Чехії наземним транспортом і залишить територію упродовж 12 годин. Особливі правила транзитного в'їзду діятимуть в період з 30 грудня до 01 січня: у ці дня в'їзд іноземцям до Чехії буде дозволений лише з негативним ПЛР-тестом, навіть якщо вони збираються залишити її територію упродовж 12 годин.Повна інформація за посиланням: https://tripadvisor.mfa.gov.ua/?location=cz

Сон наснився. Дивний такий. Довгий... Ніби йду я широким полем. Переораний чорнозем притрушений снігом. Земля м'яка, розлізається під ногами, липне брилами до гумових чобіт. Важко втримати рівновагу, слизько. Броня стискає легені, і дихати часто й швидко не дуже вдається. Йду в темпі, жваво. Поле посічене смугами голих дерев. А звідтіля періодично лунають постріли. Ніби з паралельної дійсності. А на серці легко та радісно... Болото, як розпечена лава з гирла вулкана, засмоктувало праву ногу, стягуючи з неї гумовий чобіт. Лівим скользив у пошуках якоїсь опори. У тім сні увесь день не припинявся дощ і сніг, і кілька здоланих вздовж лінії фронту кілометрів видавалися тривалим марафоном. На мені була наскрізь промокла зимова камуфльована куртка і вода по чолі стікала із зовсім мокрої шапки. Лід, вода та болото під ногами від позиції до позиції. Маневрувати доводилось цілим тілом, аби втриматися на ногах. Скрізь - суцільне й майже нездоланне болото. Але на серці було легко й радісно... А потім наснилася ніч. І тривала вона довго-довго. А от спати у тому сні не дуже виходило. Ніч минала неспокійно. Гуркіт та клекіт зброї й постійні вибухи та розриви інколи грізно гули із-під землі, інколи розхитували своїм відлунням стіни тимчасового сховку і не дозволяли спокійно заплющити очі. Я завжди дуже дивуюся здатності людини призвичаюватися до викликів будь-якого калібру. У тім сні мене здивувало, як у нестихаючому клекотінні автоматних черг та регулярних прильотів більш значного калібру, за відсутності постійного тепла та світла продовжувало тривати зовсім людське життя: хтось пив чай перед сном, хтось нишпорив віртуальним простором глобальної мережі, носив воду, лузав насіння, сторінка за сторінкою перечитував класиків світової літератури, інколи при тьмяному мерехтінні свічки, а інколи з ліхтариком у руках. І це було зовсім справжнє життя! Можливо, навіть більш справжнє, аніж на яву. Бувають ж такі сни, в яких правди значно більше, аніж у самій дійсності. То був саме такий сон. І на серці було легко й спокійно. Одне з найбільших див війни - зорі, що втискаються у воєнні будні крізь інколи густу тишу зимової ночі. І місяць. Ясний срібний місяць у моєму сні просвітлював густу затуманену темряву. І нічна мла у срібному сяйві припорошених снігом дерев ставала такою теплою й затишною. І навіть якась куля, що раптом збивалася зі шляху, й, пролетівши десь зовсім поруч, цокала об металеві ворота сусідньої хати, не заважала цій тиші. То була така глуха тиша! Вона ніби вдиралася у самі вуха й заливала їх густим воском розтопленої храмової свічки. Лише на війні тиша буває такою тихою. І раптом вкотре десь на горизонті залунала автоматна черга, а відтак у металеву симфонію звідкілясь вливалася кулеметна арія і розривалося кілька гранат. І зовсім несподівано - знову тиша і зорі. І ясний місяць у зимовому небі над війною. І тривала пауза - глибока, як саме життя. Музика ж зіткана не лише зі звуків різної тривалості, а й із пауз поміж ними. Музика війни не лише гримить грізним клекотінням зброї, а й обривається дуже людським відчуттям спокою у проміжках поміж пострілами. Раптово й глибоко... А потім наснилося, як та розстріляна місячна ніч таки минула. А сон затягнувся й тривав, як сама вічність. І вирватися з нього ніяк не вдавалося. І, можливо, не дуже навіть й хотілося... Потім мені наснилися темні й закопчені бліндажі та болотні окопи, у яких я поринав із головою в бесіди та слухання. Міцний солодкий чай парував із прозорого пластикового стаканчика на сконструйованому з випадкових дошок столі. І сповіді снилися в тих окопах, і літургія в приміщенні, освітленому кількома свічками, під гучні постріли за вікном у присутності тіней, що молилися разом із нами зі стін. І все це якось дуже природно складалося в якусь таїнственну симфонію, що ніколи не припинить лунати в моєму серці й з якої я ніколи не захочу прокидатися... Згодом стало якось дуже тепло й затишно. І мені наснилося, що я під землею, під тією самою чорною та в'язкою рідною українською землею. У кутку за моїми плечима палала лампадка у металевій банці з-під консерви. Я був там не один. У майже непроглядній темряві навколо мене горіло багато прекрасних і мужніх і дуже яскравих поглядів. Я слухав і вдивлявся. Пильно. І навіть коли мені доводилося промовляти, я не припиняв слухати. Про чиєсь дитинство без батьків, про чиїсь мрії на після війни, про плани на відпустку, про нетерпеливе очікування молодим батьком молодого поповнення в родині, про щось дуже людське й дуже справжнє. І від тієї справжньості ставало справді ясно. І людей бачилось інакше, наскрізь. І чулося їх теж якось по-іншому. І почути можна було геть усе, навіть те, що ніколи не прозвучало. І я слухав. Навіть тоді в тій маленькій затишній і зовсім темній криївці, де ледве ставало місця для нас чотирьох, я вчився слухати й чути. Сидів навшпиньках, а напроти мене три пари яскраво палаючих очей. І так ясно там було від їх світла, що й бліндажна темрява ставала ніби день. Я намагався заразити хлопців життям, а тих троє уважно слухали кожнісіньке слово, пронизуючи мене наскрізь своїм прямим і непорушним поглядом. Слухали уважно. Було зовсім по-людськи і якось дуже по-Божому. Над нами стріляло. А мені снилося, що там, у тій темряві, було так ясно і так затишно, а на серці зовсім легко й спокійно... А тоді знову наснилося, як я прямував болотними полями, важко пересуваючи ноги. У бронежилеті, з дерев'яними хрестом-розп'яттям поверх, і з подряпаним часом келваровим шоломом у руках. На серці було легко. Відчував якусь надзвичайну свободу й радість і вдячність Богові за те, що міг там бути. Болото скрізь: під чоботями, на чоботях і в чоботях. Вітер носився зимовим полем, покраяним сірими й обпаленими "зеленками", похитував роздертими та обвугленими деревами. Польова болотяна дорога з озерцями льоду втікала у напрямку ворожих позицій. Обабіч - глибокі вирви від снарядів і плями випаленої розривами сухої амвросії. Фронтові дороги - вони особливі. Спонукають до призадуми. Небо сіро вдивлялося в болотний ранок, і в болотний день, і у вечір теж болотний. Інколи рясними дощами проливаючи сльози, інколи щільно перемотуючи рани розстріляної землі ясно-білими сніговими джгутами. Багнюка, глина, сніг, вода - дорога від однієї позиції до іншої. У сні я дуже чітко чув постріли - різні й багато, у віддаленій посадці й прямісінько над головою. Було й так, що кулі встрягали в глиняні кучугури окопів прямісінько перед носом. Але на серці було якось спокійно... А потім ми швидко рухалися вузькими, по плечі викопаними в глині окопами. Важко вдавалося втримати рівновагу, швидко пересуваючись у броні по слизькій мокрій глині. А в довжелезних і закручених лабіринтах окопів і у темних підземеллях мені зоріли їхні очі, їхні мрії, їхні усмішки... Дорога ж втікала вдаль, за лінію, за горизонт. Я прямував від позиції до позиції, від бліндажа до бліндажа. І я ніколи не був один. Поруч завжди був Він. З автоматом, перекинутим за плечі, у поношеному військовому однострої, впевнено крокуючи своєю землею, попереду йшов мій друг і брат, і вчитель - український солдат... То був дивний сон. Але снам дозволяється бути дивними. Бувають такі, з яких не хочеться прокидатися. У них, здається, значно більше правди, аніж у самій дійсності. Бо від снів таких на серці стає легко та спокійно... Насниться ж!.. Матеріал для UAPORTAL.CZ люб'язно надано військовим капеланом отцем Андрієм Зелінським  

Заява Посольства України в Чеській Республіці у зв'язку з несанкціонованим та здійсненим з порушенням українського законодавства відвіданням депутатом парламенту Чехії Ярославом Голіком Автономної Республіки Крим. В умовах, коли жодна цивілізована країна світу так і не визнала спробу анексії Росією українського Криму, російські окупанти не полишають спроб легітимізувати свій злочин хоча б очах аудиторії власних пропагандистських телеканалів. Для цього на «святкування» третьої річниці крадіжки Криму російська влада доставила на півострів купку іноземних політиків зі зниженим порогом політичної гігієни. Дуже сумно, що серед них опинився і Ярослав Голік, депутат парламенту Чехії, країни, яка на власному досвіді знає, що таке окупація і анексія. Рішуче засуджуємо несанкціоноване і здійснене з порушенням українського законодавства відвідання Я.Голіком Автономної Республіки Крим. Високо цінуємо послідовну позицію уряду Чеської Республіки щодо засудження і невизнання спроб Росії анексувати тимчасово окупований нею Крим. Тому закликаємо керівництво Палати депутатів Парламенту Чеської Республіки дати відповідну оцінку діям свого депутата. Добре задокументоване російськими ЗМІ порушення чеським депутатом законів України і міжнародного права не залишиться без реакції українських правоохоронних органів. За інформацією: МЗС України

Посольство Чеської Республіки в Україні оголошує конкурс заявок на 2019 рік на фінансування маломасштабних проектів у галузі фізичної реабілітації та ерготерапії. Предметом проекту є поставка медичного обладнання (прилади, апарати) для фізичної реабілітації у державні/комунальні медичні заклади   Грант можуть отримати українські бюджетні організації – лікарні, клініки, університети, регіональні адміністративні органи влади тощо. Отримувач гранту повинен бути юридично оформленим і володіти банківським рахунком у гривнях. Бюджет проекту перебуває в межах 200-500 тисяч чеських крон (приблизно 230-580 тисяч гривень). Частиною проекту може також бути тренінг для персоналу, однак сукупні затрати на такий тренінг (квитки, проживання, харчування, оренда приміщення, навчальні матеріали) неможуть перевищувати 25 % від загальних витрат. До проекту не можуть бути включені адміністративні витрати (оплата координатору проекту, аренда тощо). Реалізація проекту відбуватиметься упродовж 2019 року, приблизно з лютого по жовтень. Ретельно заповнену англійською мовою форму MLP identification form (XLS, 66 KB) [i]  з печаткою і підписом уповноваженої особи у форматі JPEG або PDF, а також форму вExcel форматі надішліть до 7 жовтня 2018 року на адресу grants.ukraine@mzv.cz. У темі листа вкажіть назву організації та назву проекту. Проекти, надіслані у будь-якій іншій формі, крім визначеної, до розгляду не приймаються. Одна організація може надіслати лише одну проектну пропозицію. Найкращі проекти будуть передані на розгляд комісії у Чеській Республіці. Просимо заявників не надсилати разом з формою жодних додаткових документів (рекомендацій, підтверджень, витягів тощо). За потреби посольство надішле додатковий індивідуальний запит. Максимальний обсяг файлів не повинен перевищувати 15 МБ. Свої запитання стосовно проектів і форми надсилайте до 3 жовтня на адресу grants.ukraine@mzv.cz (якщо питання будуть надіслані пізніше, ніж до зазначеної дати, посольство відповіді не гарантує). Посольство залишає за собою право змінити, призупинити чи відмінити конкурс у будь-який час.   [i] Бюджет у формі частково запрограмований. Щоб отримати загальний бюджет, достатньо на 2-ій сторінці форми заповнити поля number of units та unit price in UAH, решта буде розрахована автоматично. Загальна сума також автоматично з’явиться на 1-ій сторінці форми. Якщо проект частково фінансуватиметься з інших джерел, зазначте відповідну суму в гривнях у 10-ому рядку. Курс, застосований у цьому оголошенні, - 0,8 чеських крон = 1 гривня (суму в гривнях необхідно помножити на 0,8; сума в кронах буде меншою, ніж у гривнях!) За інформацією МЗС Чехії 

Подати руку Україні прийшли у Празі до одного з найпрестижніших театрів чеської столиці відомі чеські актори та співаки. Акції з назвою «Подай руку Україні» вже третій рік поспіль організовує українська громадська організація «Форум культур». Нинішня акція відбувалася за підтримки українського посольства в Празі, а зібралися на неї понад 200 глядачів, переважно чехів, які співчувають українській справі. Гроші, отримані з продажу квитків, пішли на допомогу в лікуванні та реабілітації важкопораненому українському вояку з Ковеля.  Фойє театру «Гібернія», де відбувся вечір на підтримку України, було переповнене відвідувачами настільки, що додаткові стільці організаторам довелося позичити з сусіднього «Громадського будинку», відомої сецесійної будови в центрі Праги. Актори популярного комедійного шоу «Навстоячки», чеські та українські співаки прийшли підтримати Україну, яка поступово зникає з головних новин, а російська агресія на сході країни перетворюється на «невидиму війну». Тому для організаторів вечора було важливо нагадати, що війна в Україні не припинялася ні на один день. Перед початком концерту про це плинною чеською мовою говорив новий посол України у Чехії Євген Перебийніс. Виступати з комедійним шоу після того, як посол говорив про 10 тисяч загиблих, десятки тисяч поранених і два мільйони біженців у власній країні, для чеських акторів було нелегко, зізнається актор і ведучий шоу Домінік Гержман Лев. «У мене була вступна промова, і я розраховував на більш-менш веселу ноту, але коли я чув слова посла України в Чехії про кількість поранених, загиблих та людей, які були змушені переселитись, – це вибило ґрунт з-під ніг. Коли я вийшов на сцену і заговорив до людей, мушу зізнатися, мені було трохи не по собі, тому що я мав оголосити комедійну виставу – і це було дуже непросто. Тому я хочу сказати, що це така річ, яка стосується абсолютно кожного. І нас, чехів, також», – сказав чеський актор. Відома актриса Естер Кочічкова сказала, що прийти на цей вечір для неї була природня, але й важлива справа, бо впродовж багатьох років на сцені вона познайомилась з багатьма українцями і вважає, що чехам є чого повчитися в українців, зокрема їхній національній самосвідомості. «Я в Празі познайомилася з кількома десятками українців, зокрема зі співачкою Катериною Кольцовою, з якою ми разом грали в театрі. Я пізнала українців, як дуже гордих людей, і мені здається, що це дуже важлива риса, бо я думаю, що нам цих властивостей бракує», – зазначає чеська актриса. Організатор концерту, голова «Форуму культур» Ростислав Прокоп’юк говорить, що його друзі-актори радо відгукнулися на його пропозицію щодо благодійного вечора, але захотіли допомогти не просто абстрактно цілій країні, а конкретній людині, з конкретною історією. «Було до мене поставлено питання: конкретна доля, конкретна людина. Вони сказали, ми хочемо конкретну річ, конкретну допомогу. І я знайшов конкретну людину в Ковелі, це хлопець – Павло Солоха. Він зараз лікується у приватному реабілітаційному центрі в Києві, там потрібна довга і дорога реабілітація», – розповів організатор акції Ростислав Прокоп’юк. Автор: Марія Щур. За інформацією: Радіо Свобода  фото:Ростислав Прокопюк