Знайти роботу в Україні стає дедалі простіше, причина -  дефіцит робочої сили, свідчать експерти. Демографічний спад, брак кваліфікованих спеціалістів робочих професій, неспроможність конкурувати із закордонними роботодавцями –  причини самого дефіциту. Домінує у цьому списку заробітна плата, яка в Україні невиправдано низька у порівнянні з європейською. Хоча за 2017 рік українські оклади і зросли на 20 – 30%, вони все-таки не дотягують до європейських, повідомляє Радіо Свобода. "За неофіційними даними, близько 10 мільйонів українців виїхали на роботу за кордон. І прогнози на майбутнє не надто втішні.Чехія, Балтія спрощують для українців працевлаштування. Працівників буде все менше і менше. Молодь, якщо є можливість, їде вчитися за кордон. Працювати теж планують там. Можливо, в майбутньому, Україні теж доведеться запрошувати на роботу мешканців інших країн", -  зазначила Інна Новицька власниця компанії по підбору персоналу, пише Бізнес Інфо. За даними Держстату, середня зарплата у грудні 2017 року зросла на 35,5% порівняно з груднем 2016 року і становила 8777 грн. Приріст реальної середньої зарплати з урахуванням інфляції у грудні минулого року становив 18,9%. Утім, грудневі показники завжди зростають за рахунок мотивувальних передноворічних виплат. До кінця 2018 року в уряді очікують підвищення середньої зарплати до 10 тис. грн. За словами Тетяни Микитович, директора HR-провайдера Smart Solutions, у 2017 році спостерігалося 30% зростання зарплат у адміністративного персоналу, HR-фахівців, а також на позиціях, які класифікують як комерційні. У маркетологів, юристів та на фінансових позиціях індексація зарплат становила близько 10-15%, пише 112 ua Проте статистика заробітної плати в Україні за 2017 рік така:   Найбільша середня заробітна плата в Україні сконцентрована у столиці, як свідчить дослідження. Проте навіть 9 832 гривні в місяць у Києві важко порівняти із зарплатою, яку отримують українські заробітчани в Європі. Так, наприклад, в Чехії прості робочі професії: будівельник, комірник, прибиральниця на місяць можуть оцінюватися приблизно у 1000 євро, проте працювати буде потрібно по 12 годин на добу максимум з одним вихідним на тиждень. "Там середня заробітна плата знаходиться на рівні 20-25 тис. грн. Чим більше фізичної роботи, тим більше платять. Хоча варто відзначити, що за деякими вузькими спеціальностях і наші оклади не поступаються закордонним", – зауважила Тетяна Пашкіна експерт з парцевлаштування, повідомляє сайт Сегодня. З 1 січня 2018 року мінімальна заробітна плата в Україні збільшилась на 523 грн, тепер вона дорівнює - 3723 грн. Мінімальний час роботи в Європейському союзі, в залежності від країни, оцінюють від 5 до19 євро. В Україні одна мінімальна робоча година дорівнює - 0,80 долара. У США мінімальна плата за годину - близька 7 доларів за годину.   Найвища заробітна плата високо кваліфікованого робочого в Україні може дорівнювати 10000 гривень. На ці кошти в місяць можна: оплатити комунальні послуги, а це 2000 – 3000 гривень, Інтернет, мобільний зв’язок – 200 гривень 300 гривень, харчування від 4000 до 5000 гривень (якщо мова йде про родину). Якщо той самий робітник поїде на заробітки в Чехію, його зарплата хоча і збільшиться удвічі, але робочий час зросте до 12 годин на день і майже не буде часу на відпочинок, а головне він буде позбавлений спілкування із сім’єю. Проте на суму 20.000 крон у Чехії український робітник може: оплатити ліжко в гуртожитку, це 2.000 -3.000 крон на місяць, місце(ліжко) у квартирі у Празі на сьогодні коштує 3.000 - 5.000 крон, оплатити мобільний зв’язок та Інтернет 500 крон, харчування на місяць 2000 - 3000 крон (якщо він буде один). Також необхідно враховувати, що квитки на подорож до батьківщини коштуватимуть, в залежності від відстані, перевізника та транспорту від 45 доларів до 150, проїзд громадським транспортом  550 крон в місяць(проїздний у Празі).  Найбільш затребувані спеціалісти у мегаполісах України на даний час є ІТ-фахівці, лікарі(приватні клініки досить високі зарплати), інженери проектуальники, архітектори, маркетологи і фахівців з продажу, менеджери з реклами, фінансисти, адміністративні працівники, PR-менеджери і HR-менеджери, тощо.   У регіонах здебільшого затребувані працівники сфери продажу, ІТ і телекомунікацій, але, крім цього, пропонуються вакансії для фахівців виробничої сфери. Найвища конкуренція останніми роками досі спостерігається в категорії "Вищий менеджмент" – близько 13 осіб на одну пропозицію, мінімальна конкуренція в таких сферах, як страхування, робочий персонал, встановлення та сервіс, консультування та автобізнес.  За даними Держслужби зайнятості, найбільшим попитом на вакансії в Україні серед кваліфікованих робітників користуються швачки, електромонтери, електрозварники, слюсарі, токарі, пекарі, водії, малярі. У сфері послуг найбільш затребуваними є продавці, кухарі, офіціанти і бармени, молодші медпрацівники тощо. Тренд останніх років -  зростання віддаленої зайнятості. Все більше компаній наймають віддалених співробітників, при цьому це не лише українські, а й міжнародні. "Люди з України виконують роботу для різних компаній у віддаленому режимі. Багато молодих людей цілеспрямовано шукають роботу віддалено як альтернативу трудової міграції, багато кандидатів віком 45+ років, котрі не отримали гідної пропозиції по роботі, все частіше шукають віддалену роботу", – резюмує Жанна Балабанюк. Головною тенденцією українського ринку праці експерти називають масову трудову міграцію за кордон. "Трудова міграція з України набуває серйозних обертів, і якщо в 2017 році це тренд, який тільки-но посилюється, то вже у 2018-2020 роках ми будемо мати катастрофічні наслідки, якщо не буде вжито заходів з утримання і розвитку людського капіталу всередині країни. Дефіцит трудових ресурсів вже відчутний сьогодні, і без вирішення цього питання економічне зростання не є можливим", – підкреслює Жанна Балабанюк генеральний директор консалтингового агентства у Києві. Для українців, які планували роботу за кордоном, останньою новиною стало те, що Чеський уряд у 2018 погодився вдвічі збільшити квоти на прийом працівників з України - до 19,600 в рік, щоб таким чином допомогти місцевим фірмам, які заявляють про дефіцит робочої сили. Про це повідомив міністр закордонних справ Чехії Мартін Стропніцький.  "За пропозицією МЗС Чехії уряд сьогодні вирішив збільшити видачу дозволів на роботу для працівників з України з 9 600 до 19 600 на рік", - написав він , зазначивши, що це реакція уряду на проблеми роботодавців щодо браку робочої сили. Згідно із методологією Євростату, Чеська Республіка має самий низький рівень безробіття в ЄС - 2,3%. У 2017 році Чехія депортувала понад 1000 громадян України, які незаконно працювали у країні з польськими дозволами на роботу. Посол України в Чехії – Євген Перебийніс в інтерв’ю Європейській правді зазначив, що йдеться переважно про так звану м’яку депортацію. Українців не хапають і вивозять, а просто ставлять у паспорт штамп, на підставі якого вони мають до певного числа залишити територію Чехії, а також забороняють в’їзд до ЄС від одного до трьох років. Перебийніс наголосив, що чеський уряд декларує бажання активніше залучати робочу силу з України. Водночас процедура працевлаштування українців є надзвичайно складною і триває в деяких випадках 5-6 місяців. Проте останні нововведення мають спростити цю систему.  Автор: Наталя Мізюкіна спеціально для UAPORTAL.CZ 

З дипломами університетів Чехії випускник може розраховувати на гідне працевлаштування в будь якій країні світу. Україна також ратифікувала Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій із вищої освіти здобутих випускниками вишів у європейських регіонах, що дає можливість продовження навчання за кордоном. Ставлення до вищої освіти чехів відрізняється від українського. З дипломом бакалавра, випускник чеського вишу може претендувати на гідну роботу і навіть кар’єру. Рівень магістра обирають далеко не всі студенти. Також в Чехії можна отримати освіту "третього віку", яка розрахована на літніх людей. Ця освітня система існує по всіх країнах ЄС у тому числі і в Україні. Отримати успішну, актуальну, визнану у світі освіту зі студентськими пільгами і можливостями – у Чехії цілком реальна річ. Якщо ви вперше отримаєте освіту в цій країні для вас відкривається багато можливостей у разі володіння чеською мовою: безкоштовна освіта, визнання освітніх документів України, європейська якість освіти, міжнародне визнання чеського диплому, актуальні теоретичні та практичні знання, програми міжнародного обміну для студентів, можливість безперешкодно подорожувати по всій Європі, європейська культура та міжнародне мовне середовище, стабільна економічна та політична ситуація, високий рівень життя, працевлаштування за фахом, близькість культур, високий рівень безпеки в країні, багата культурна спадщина, можливість навчатися англійською мовою, програми подвійних дипломів, - тобто отримання подвійних дипломів на англійській мові (Чехія – Швейцарія, Чехія — Великобританія) за привабливою вартістю і з великими перспективами. Студентам також пропонують досить широкий вибір англомовних програм. В середньому, навчання на англомовній програмі коштує 4000 євро на рік. На вибір абітурієнта будь-якого віку в Чехії 26 державних вузів, більше 30 приватних, а також Поліцейська академія та Університет оборони. Разом із рівними можливостями в освіті в Чехії існує спеціальна система навчання для літніх людей - університети третього віку. Університети третього віку – це спеціальна програма навчання протягом усього життя(CŽV). Система навчальних курсів у різних сферах для людей похилого віку в Чехії, стали звичайною справою.  За останні кілька років було зареєстровано близько 40 000 «старшокласників». Цікаво те, що тут існують університети віртуальної освіти, разом і звичайними вузами, до яких треба навідуватися. Зараз університети третього віку фінансує уряд Чехії: міністерство освіти та міністерство соціальних питань. Це коштує чеському уряду до 20 млн. крон в рік. У цій програмі приймають участь близько 40000 людей похилого віку. «Вісімдесят відсотків студентів університетів третього віку - жінки. По-перше, тому, що у відповідній віковій групі більше жінок, а також тому, що саме жінки мають велику потребу в об'єднанні. Протягом навчання студенти роблять багато досліджень, встановлюють нові контакти, зустрічаючись з людьми з такими ж інтересами», - зазначила менеджер віртуального університету третього віку Klára Nehodová. Курс університету третього віку, який проходить у місті Глучіні за останній рік закінчило 30 випускників, говорить керівник департаменту освіти муніципального управління в Глучіні Alena Münstrová. Місто організовує це навчання у співпраці з університетом бізнесу та права. Протягом двох семестрів, студенти вивчали комп'ютерні технології, іноземні мови, тему мистецтво навколо нас. Це один з прикладів університету третього віку, який є вже нормою для всіх, кому цікаво оновити знання, чи відкрити для себе той світ науки, на який не було часу раніше. "Ми не хотіли сумувати і сидіти вдома", - каже пані Гертруда. "Ми зробили правильно, що пішли навчатися - почали їздити, зустрічатися з людьми, дома з чоловіком обговорювали академічні теми. Це був відмінний досвід " В даний час університети третього віку працюють у більшості чеських вишів. Одна з форм такого навчання - віртуальний університет. Його студенти - люди похилого віку, які не їздять на класичні лекції в навчальний заклад, вони отримують нові знання в консультаційних центрах прослуховують лекції у запису. Це зручно для тих, хто живе за межами великих міст, тепер таким людям не потрібно їхати чи йти далеко до коледжу. В Чехії зручні умови для освіти третього віку створюють муніципальні органи влади, бібліотеки та різні культурні центри. Вони беруть участь у проекті, надаючи приміщення для студентів, це – аудиторії, комп’ютерні класи, лекційні зали та можливості користуватися необхідною літературою. Успішна програма університету третього віку існує в Чеському аграрному університеті, тобто ČZU. Цей проект був настільки успішним, що поширювався на всі регіони. "В основному для навчання в віртуальних центрах достатньо одного комп'ютера, одного проектора даних, проекційного екрану, звукової системи. Багато муніципалітетів або бібліотеки мають такі можливості ", - пояснює Klára Nehodová - менеджер віртуального університету третього віку при ČZU Також в цій програмі беруть участь більшість факультетів Карлового університету. Реєстрація на навчання коштує від 300 до 1500 крон за курс лекцій, які студенти вибирають самі. Після закінчення навчання студенти отримують сертифікат про те, що прослухали курс. Перелік тем та досліджень для студентів дуже великий. Сайт: Univerzita Karlova У чому різниця між університетом третього віку - віртуальним або традиційним та курсами, що надаються різними установами? Найбільша різниця полягає в тому, що в університеті третього віку працюють на базі фактичних університетів і коледжів. Студент реєструються в базі університету або коледжу, незважаючи на те, що за Законом такого статусу у нього не має. На відміну від інших курсів, університет третього віку дає знання високого рівня. Навчання в університеті третього віку в Чехії - безкоштовне, щороку учасник U3V зобов'язаний сплачувати лише реєстраційний внесок, сума якого за навчальний рік або семестр визначається проректором. Сайт: Masarykova univerzita Після закінчення навчання випускник не може розраховувати на отримання наукового ступеню. Він має лише підтвердження-сертифікат про те, що закінчив університет третього віку. Адже метою є не дипломи і можливості працевлаштуватися, а нові знання в області науки, історії, культури, політики і т.д., а також зустрічі з цікавими людьми, які наповнюють життя новим змістом. Умови кожного навчального закладу відрізняються. Спільне в них те, що брати участь у навчанні можуть люди пенсійного віку: непрацездатні пенсіонери та люди старші 50 років, які є безробітними та зареєстровані в центрах зайнятості, які мають атестат про закінчену середню освіту. Перелік університетів третього віку у Чехії доступний в Інтернеті:vysokeskoly.cz  Як ця система працює в Україні? В Україні також існує аналогічна система освіти. На сьогодні в територіальних центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг) України працюють понад 300 університетів третього віку (як соціально-педагогічна послуга), в яких вже пройшли навчання більше 30 тисяч людей похилого віку. Термін навчання триває від кількох місяців до двох років. «Старшокласники» України навчаються безкоштовно, вивчають комп’ютерні технології, історію та іноземні мови, займаються фізичними вправами, бальними танцями, вивчають право, дізнаються про тонкощі змін в сучасному законодавстві. Розвиненої бази он-лайн  навчання в Україні поки що немає. Вдосконалення системи освіти для літніх людей справа територіальних громад. Тому в кожному обласному центрі України можливості для освіти літніх людей виглядають по-різному. Наприклад в Києві університетів третього віку майже стільки, скільки районів: офіційний портал Києва  Оснащені такі столичні виші  непогано, це і  комп’ютерні класи, кімнати відпочинку, лекторії. До навчання в таких центрах залучають викладачів державних університетів чи фахових спеціалістів у різних сферах. Не всі центри України можуть похизуватися столичними можливостями. Проте все ж такі позитивних прикладів багато. Одним з яскравих прикладів такого центру є Калуський, у якому навчання розпочалось з 2017 року і користується великою популярністю: "Люди пішли, їм цікаво. Не всім вдається, декому дуже важко. Серед пенсіонерів є настирні  незважаючи на труднощі, вони продовжують вчитися. А є й такі, які бачать, що одразу не виходить і залишають навчання. Не кожен може створити документ, але, вважаю, осилити користування Інтернетом,«погуляти» по сайтах, почитати новини,переглянути якісь рецепти тощо, – кожному до снаги. Просто треба трошки наполегливості і терпіння. Ми розробили програму курсів, яка, як ми собі уявляємо, дасть кожному пенсіонеру те, що йому у першу чергу потрібно. Ми не ставимо задачу навчити пенсіонера повному користуванню комп’ютером, не пропонуємо складних більш професійних програм. Наше завдання полягає у тому, щоб навчити людину елементарних навичок користування Інтернетом, щоб після навчання пенсіонер міг самостійно користуватися, до прикладу, Приват 24, оплатити он-лайн комунальні послуги, щоб міг створити і зайти на свою сторінку у газовій службі і на сторінці «Прикарпаттяобленерго», передати показники лічильника, переглянути свої рахунки, через Skype спілкуватися з рідними., - розповіла директор терцентру Надія Рим, пише vikna.if.ua В статті використана інформація сайтів: МСМ Академия, 60.cz, сайту Вікна, офіційний портал Києва Автор: Наталя Мізюкіна, для UAPORTAL.CZ 

Державна програма реформування і розвитку ЖКГ(житлово-комунального господарства) мала відбутися в Україні ще у 2009-2014 року. Проте ані Закон, ані мета, а також конкретні заходи для реалізації не зрушили її від теоретичного простору до практичного. Різкий стрибок у реформі відбувся лише за 2016 – 2017 роки. Основною причиною цього стала відмова від російського газу. Аналогічна реформа в Східній Європі почалася у 90-х, коли було покладено край радянському минулиму. За 30 років становлення та розвитку ринкової економіки Східній Європі вдалося досягти високого рівня надання комунальних послуг та утримання житлового фонду. У кожній країні ЄС в цьому питанні є спільні підходи але є і розбіжності. Основний принцип, який їх об’єднує – це перехід від державного утримання житлового фонду у відповідальність громадян, впровадження енегроефективних заходів, економія ресурсів, встановлення конкурентного ринку послуг. За два роки активного реформування ЖКГ в Україні створено близько 28 тисяч ОСББ (Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), розроблено та прийнято низку Законів, у тому числі створено фонд Енергоефективності. Вже з 2018 року українці чекатимуть на вступ в дію нового Закону про ЖКГ, який має докорінно змінити всю колишню структуру і приблизити її до європейської. Чеський та польський досвід реформування ЖКГ: «У чеській столиці комунальні послуги коштують значно дорожче, ніж в Україні, приблизно вдвічі - втричі. Тому люди мусять економити і розуміють навіщо. А в нас із радянських часів лишилася звичка: коли навіть у когось тече вода із крана, то його не закручують. Біжить – і нехай», – розповідає студент Економічного університету Праги Станіслав Бєлий. Варшава, Прага та Київ в 1989 році мали спільний соціалістичний «скарб». Усі три столиці стартували з одержавленим на 100% і загалом неефективним житлово-комуналь­ним сектором. Також Польща та Чехія з 2004 року отримали фінансову допомогу ЄС. У результаті відбулися глибокі трансформації підприємств ЖКГ, зокрема їх реструктуризація та приватизація, демонополізація, лібералізація ринку комунальних послуг, привнесення дієвих засобів управління (регулювання) й запровадження ринкових методів ціноутворення. Поляки та чехи повністю відмовились від державних ЖЕКів радянського типу. Польща пішла в цьому питанні за принципом «допоможи собі сам», передавши, згідно з ухваленим законом, повноваження керувати ЖКГ й утримувати його самим власникам помешкань, які об’єдналися в низку ОСББ. Також масова приватизація житла й комунальна реформа збіглися тут у часі, значно доповнивши одна одну. Ухвалений Закон «Про власність на приміщення», що діє від 1995-го, дав життя більш як 80 тис. житлових товариств. Їх чисельність вже у 2005-му збільшилась з 80 на 110 тис., і щороку продовжує зростати. Нині в Польщі налічується кілька мільйонів людей, які є власниками приватизованих квартир, а якщо враховувати членів їхніх сімей, то цифра збільшується вже до десятків мільйонів. На фото: Житловий комплекс у Празі, район Гурка У Празі, за словами Станіслава Бєлого, схожа ситуація: «Багато установ, які в Чехії відповідають за місцеве комунальне господарство, тобто аналоги українських ЖЕКів, є приватними. Їх створення ініціювали муніципалітети. А ще окремі компанії надають послуги з вивозу сміття. Коли трапляються аварійні ситуації, як от прориває трубу празькі комунальники реагують значно швидше за наших». Власники житла в Польщі та Чехії роблять авансові внески у формі поточних платежів до 10-го числа кожного місяця. Розмір цієї плати визначає товариство: затверджує її на основі пропозицій органів самоуправління. Тому що витрати з управління нерухомістю беруть на себе лише її власники, в них можуть з’явитися проблеми із знаходженням необхідних коштів на капітальні ремонти. Такі види робіт, як ремонт даху, встановлення водного чи газового обладнання, вимагають значних сум. Тому ОСББ накопичують гроші в окремому фонді, збираючи на плановий ремонт інколи навіть роками. В Польщі та  Чехії, немає субсидій для малозабезпечених. Таким людям надає адресну допомогу держава, а за комунальні послуги вони платять нарівні з усіма. Пише Тиждень.ua  Де ми, а де вони? Середня квартплата за комунальні послуги в однокімнатній квартирі Праги близько 3 тисячі крон, в Україні приблизно 1 тисяча. Проте, якість послуг які отримують громадяни Чехії та України важко порівняти. Гарні, чисті багатоквартирні будинки Чехії, в яких немає перебоїв в роботі ліфтів, відключення світла, води та опалення, а також багато зелені, дитячих та спортивних майданчиків, та загалом приємна атмосфера навколо – це поки що мрія для більшості українців. Проте, масовий перехід будинків України у нову форму управління та утримання – ОСББ, почав давати свої позитивні результати.  В процесі реформування структури ЖКХ в Україні створено майже 28 тисяч ОСББ, в яких працює система обліку, встановлено тарифи, створені ремонтні фонди і вже впроваджуються енергоефективні заходи. В багатьох містах в багатоквартирному секторі окремі ОСББ переходять на альтернативні джерела енергії, використовуючи сонячні панелі, твердопаливні котли, активно впроваджується утеплення будинків. Також, в Україні почав з’являтися ринок управляючих компаній, які надають комунальні послуги. Але поки що цей ринок виглядає доволі штучно, тому що створений переважно з колишніх ЖЕКів, які лишаються традиційно монополістами.   На фото: українські реаліїї житлововго фонду Прикладом ефективної програми підтримки утримання житлового фонду та державної допомоги громадянам у перехідний період реформування ЖКГ – є програма «теплий кредит». Вона розроблена для банківської системи, де держава відшкодовує відсоток по кредиту, спрямованого на енергоефективні заходи. Кредитом активно користуються ОСББ, мешканці багатоквартирних будинків та приватного сектору України. Так за 2017 рік уряд виплатив громадянам близько 2 млрдів грн., 373 тисячі сімей стали учасниками програми «теплі кредити». 6 млрд гривень інвестовано в економіку придбання енергоефективних матеріалів та обладнання. Крім коштів з державного бюджету, в рамках урядової програми, було залучено також кошти місцевих бюджетів. На сьогодні по 156 регіональних програмах передбачено додаткове відшкодування «теплих» кредитів, що вдвічі більше порівняно із 2015 роком. Фінансування цих програм зросло більше ніж у 3 рази: з 34 мільонів гривень у 2015 р. до 115 мільонів гривень у 2017 р. Щотижня  від 20 до 30 ОСББ вдруге та втретє долучаються до програми. За інформацією експерта з питань енергоефективності Громадської мережи «ОПОРА»,- Юлії Чеберяк. Основні зміни в нарахуванні ЖК послуг в Україні у 2018 році: Затамувавши подих українці чекають другої половини 2018 року. Адже з 10 червня 2018 року набирає чинності новий Закон Украни "Про житлово-комунальні послуги". Як наслідок, українців очікують суттєві зміни в оплаті житлово-комунальних послуг. Зокрема, відповідно до Закону, вводиться поділ оплати за кожну з послуг (за винятком газу та електроенергії) на кілька частин: - плата за обсяг спожитої комунальної послуги. Тобто скільки витратили води, електроенергії тощо - оплачуємо за тарифами. - абонентська плата за обслуговування. Абонплата, яку ми раніше вносили тільки за користування стаціонарним телефоном, тепер вводиться для комунальних послуг з водопостачання, водовідведення, опалення, вивезення сміття тощо - плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових мереж, які забезпечують надання тієї чи іншої комунальної послуги. Також, одним з нововведень буде пеня за кожен прострочений день оплати за комунальні послуги. І ще, згідного нового закону можна буде створювати своє власне опалення в квартирах, детальніше в сюжеті Факти.ictv Реформування системи ЖКГ, як свідчить досвід країн Європи, процес довготривалий. В ЄС існує три основні моделі реформування ЖКГ – це британський, французький та німецький, всі вони розроблялися з урахування особливостей економічного та соціального розвитку країн. Українські житлово-комунальні реалії поки що на старті реформи. З однієї сторони в країні створюється нова система обслуговування та утримання житлового сектору, з іншої сторони, все ще існують ЖЕкі які продовжують паразитувати цей сектор. В статті використані матеріали сайтів: Україна комунальна, Факти.ictv, Тиждень.ua, а також дані даними Громадської мережи «ОПРОРА»   Автор: Наталя Мізюкіна спеціально для UAPORTAL.CZ 

  Результати парламентських виборів у Чехії породили побоювання, що Прага увійде у гостру конфронтацію із Брюсселем та може поповнити список європейських "друзів Кремля". Такий ризик посилюється можливістю переобрання на другий термін чинного президента Мілоша Земана.  Втім, існує чимала вірогідність протилежного сценарію – поразка дружнього до РФ президента може додатково посилити підтримку України Чехією. Тим більше, що до цього спонукають і нинішній стан економічних зв'язків, і поступова руйнація стереотипів.  Про виклики та можливості чесько-українських відносин ЄвроПравда поспілкувалася з послом України у Чехії Євгеном Перебийносом.    – У Чехії вже пройшов перший тур президентських виборів. Що він означає для України? – Поки результати виборів підтверджують прогнози чеських соціологів. Президент Мілош Земан отримав трохи менше, ніж очікувалося, проте це перевищує межі похибки. Боротьба ще не завершена. Конкурент Земана має високі шанси на перемогу, але навряд чи можна розраховувати, що всі виборці, які голосували за кандидатів, котрі згодом підтримали Драгоша, прийдуть знову на дільниці і проголосують саме за нього. – Їржі Драгош є більш дружнім до України політиком, аніж Земан. Однак чи можливо розраховувати на зміну курсу Чехії у випадку його перемоги? – Не варто забувати інше питання – яким буде уряд. Адже ситуація з ним досі нестабільна (16 січня парламент проголосував за вотум недовіри уряду. – Ред.). Втім, переконаний – у разі перемоги Їржі Драгоша можна очікувати більш проєвропейського курсу уряду і, мабуть, також і більш проукраїнського. – А як ви оцінюєте станом на зараз урядовий курс щодо України? – Перш за все, нинішній уряд працює лише трохи більше місяця, і на цей місяць припали свята. Тому особливих нагод для озвучення своєї позиції в нього не було. Важливо, що новий уряд дотримується принаймні не менш чіткої і жорсткої позиції щодо російської окупації в Україні, російської агресії щодо України, ніж попередній. Тому позиція Чехії щодо ключових для нас питань не змінилася.  "Чехія давно обрана російською пропагандою як один із форпостів у Центральній Європі" – Вважається, що Чехія – це країна, де російська пропаганда досить успішна. Наскільки це відповідає дійсності? – Складно сказати, з яких причин, але Чехія давно обрана російською пропагандою як один із форпостів у Центральній Європі. Мабуть, недаремно російське посольство у Празі за кількістю співробітників і представників різних російських спецслужб є одним із найбільших у світі. Звичайно, тут надзвичайно потужним є проросійське лобі. Однак у Чехії зараз працює дуже багато неурядових організацій, які займаються темою російської пропаганди, а при Міністерстві внутрішніх справ створено Центр протидії тероризму і гібридним загрозам. Тут є серйозні побоювання щодо впливу РФ на внутрішню політику і, зокрема, на перебіг президентських виборів. – Чехія була першою країною, де була спроба відкриття так званого "представництва ДНР", що могло стати прецедентом для інших країн… – Це справді невипадково, адже у Чехії історично існують певні проросійські сентименти. Недаремно ж, мабуть, у Чехії вже 25 років стабільно у парламенті засідає комуністична партія, чого немає в жодній іншій країні Центральної Європи, а комуністична партія тут завжди була пов’язана саме з проросійськими настроями. Але треба віддати належне чеському МЗС, яке знайшло можливість протистояти таким спробам саме демократичними інструментами – через звернення до суду. Влітку цей центр був ліквідований, хоча зараз ще триває процедура апеляції. – Нещодавно з’явилась інформація щодо притягнення до відповідальності громадян Чехії, які воюють на боці терористів на Донбасі. Чи є це поодиноким випадком чи системним? Адже в деяких країнах уряди відмовляються це помічати… – В Чехії уряд це помічає. Більше того, ми маємо досить тісну співпрацю по лінії правоохоронних органів, відбувається обмін інформацією про таких громадян. Наразі звинувачення було висунуто одному з тих чеських громадян, які воювали на боці Росії на Донбасі. Справа ще не дійшла до суду, оскільки є проблеми з доказовою базою. Крім того, чеське законодавство забороняє брати участь у бойових діях у військових підрозділах інших держав. Втім, якщо йдеться про незаконні формування на території окупованої частини Донбасу, то тут чеські правоохоронці змушені застосовувати інші статті, оскільки державними ці формування назвати не можна. Зараз вже є пропозиції щодо внесення змін у законодавство і розширення тлумачення цієї норми й на незаконні формування. Але поки що розслідування відбуваються за статтями про підтримку терористичної діяльності або участь у підготовці терористичних актів. – Скільки зараз відкритих справ і, за вашою оцінкою, скільки в принципі громадян Чехії воюють чи воювали на Донбасі? – Щодо доведених справ я можу сказати про одну. Але, наскільки мені відомо, чеські правоохоронні органи розслідують понад 10 таких справ. Що стосується кількості тих чеських громадян, які брали участь у бойових діях на Донбасі, думаю, що таких може бути близько 20. Можливо, обвинувачень пред’явлено ще не так багато, але справи розслідуються, і в разі, якщо буде зібрано достатню кількість доказів, обвинувачення будуть висунуті. Із міністром промисловості і торгівлі Чехії Томашем Гінером – Повертаючись до нового чеського уряду... Ви казали, що в принципі орієнтація фактично не змінилася, тобто він залишається не менш дружнім до України. У чому це проявляється? – Минулий рік був досить продуктивним з точки зору нашої економічної співпраці. Зокрема, наш експорт зріс на 25%. Чехія надзвичайно зацікавлена у продовженні економічної співпраці з Україною. Є сфери, в яких ми бачимо значні перспективи. Це і енергетика, наприклад, участь Чехії, чеських компаній, у добудові реакторів на Хмельницькій атомній електростанції, і участь у модернізації електромереж та їхній інтеграції до європейських, в модернізації наших газотранспортних мереж. Крім того, у нас є інтереси щодо закупівлі деяких видів військової техніки у Чехії. До речі, Чехія є однією з тих небагатьох держав, які зняли всі обмеження на можливий продаж зброї та військової техніки Україні. – Проте завжди є ризик, що Росія здатна запропонувати більше, ніж Україна. Зрештою, Чехія – серед країн, що найбільше потерпають від російських харчових контрсанкцій. – Це не зовсім так, хоча така інформація часто вкидається у суспільство. Насправді шкода від російських санкцій є, але вона, якщо подивитися в цифровому вираженні, є мінімальною. Падіння, пов’язане з санкціями, складає менше 1%. Більшу шкоду товарообігу з РФ спричинило падіння вартості рубля – багатьом чеським підприємствам стало невигідно поставляти продукцію до Росії. Станом на сьогодні Чеська Республіка є тією країною, яка чітко стоїть на позиціях солідарності та спільної позиції ЄС стосовно антиросійських санкцій. І прем’єр-міністр Чехії Андрей Бабіш був серед тих лідерів держав, які в грудні на саміті ЄС одностайно підтримали продовження антиросійських санкцій ще на півроку. – А з іншого боку, президент Земан під час візиту до Москви та Сочі заявив, що з ним прибуло 130 чеських бізнесменів підписувати контракти. – Справді, інтерес до співпраці з Росією серед чеського бізнесу досить високий. Але потрібно сказати й те, що Чехія дуже чітко дотримується санкційного режиму. Тобто всі ті контракти, які хтось укладав або має намір укладати з Росією, проходять через відповідні структури чеського уряду і аналізуються на предмет того, чи не порушують вони санкції. Було кілька випадків, коли потенційні контракти, які порушували санкційне законодавство, призупинялися чеським урядом. "Чимало українських громадян, які легко отримують дозволи на роботу в Польщі, потім опиняються в Чехії" – Чи може вплинути на курс Чехії конфлікт із Брюсселем щодо прийому мігрантів? – Я не бачу тут прямого зв’язку. Дійсно, нинішній чеський уряд дуже чітко виступає проти квот на розподіл мігрантів та за формування Євросоюзом інших підходів до міграційної політики – вкладення коштів у попередження міграції. Але незважаючи на це, нинішній чеський уряд навіть виразніше, аніж попередній, виступає за більш активне залучення української робочої сили в чеську економіку. З одного боку, він виступає проти мігрантів з країн Близького Сходу й Африки, а з іншого боку – готовий робити конкретні кроки для того, щоб спрощувати працевлаштування українців, оскільки Чехія традиційно має надзвичайно позитивну історію залучення української робочої сили. – Чи можливе повторення польського кейсу? Тобто поки що Польща – єдина країна, де українці можуть працювати без додаткових дозволів, лише за наявності біометричного паспорту? – Не думаю. Хоча чеський уряд декларує бажання активніше залучати робочу силу з України, проте процедура працевлаштування українців є надзвичайно складною. І в деяких випадках вона триває десь 5-6 місяців. Через це уряд критикують ті чеські підприємці, які зацікавлені отримати робочу силу з України, вони закликають спростити цю систему. У відповідь на це чеський уряд ініціював спеціальні проекти, якими передбачено збільшення кількості дозволів на роботу саме для громадян України з 3,5 тисяч до 7 тисяч на рік. – Не так і багато… – Так, тут не йдеться про ті масштаби, які сьогодні існують у Польщі, де видаються сотні тисяч дозволів. До речі, це надзвичайно ускладнює роботу і нам, тому що чимало українських громадян, які легко отримують дозволи на роботу в Польщі, потім опиняються в Чехії. А працювати тут з польськими дозволами – незаконно. Тому громадяни, які ведуться на такі пропозиції з боку деяких недобросовісних посередників і роботодавців, потім часто отримують заборону на перебування в Чехії за незаконне працевлаштування і депортацію. – Скільки наших громадян так депортували? – За минулий рік йдеться про десь трохи більше ніж тисячу осіб. Йдеться переважно про так звану м’яку депортацію. Тобто їх не хапають і вивозять, а просто ставлять у паспорт штамп, на підставі якого вони мають до певного числа залишити територію Чехії. – Без права в’їзду в ЄС? – Так, без права в’їзду в ЄС. Залежно від того, за яких обставин було порушення – від року до трьох. Тож ситуація, яка сьогодні існує в Польщі, Чехії не загрожує, хоча у деяких чеських політиків також інколи проскакує така риторика, яку ми нерідко чуємо в Польщі: "Ось, мовляв, дивіться, для чого нам мігранти зі Сходу, ми тут вже приймаємо українців". – Чи можливе збільшення цієї квоти? – Судячи з того, що декларує новий уряд, збільшення цієї квоти можливе. Наразі в уряді декларується, що чеська економіка потребує 200 тисяч робочих рук. Фактично, в чеському суспільстві є консенсус про те, що саме українці є найбільш комфортними для них людьми, які з точки зору адаптації до місцевих умов, можливості швидкого вивчення мови, а також того, що це надзвичайно працьовиті люди, могли б заповнити ці робочі місця. З іншого боку, коли заходить мова про це зі мною, я наголошую, що у нас немає жодного наміру штучно стимулювати цей процес, оскільки ми зацікавлені в тому, щоб ці люди залишалися в Україні і працювали на нашу економіку. Тому я закликаю чеських підприємців не намагатися вивозити українських громадян на роботу сюди, а навпаки, відкривати підприємства в Україні і платити їм ту саму зарплатню в Україні. Крім того, якщо вже чеський уряд хоче отримати більше українських працівників тут, у Чехії, то необхідно зробити більш прозорим процес працевлаштування. Ми, як посольство, будемо уважно стежити за тим, щоб права наших громадян повністю дотримувалися, щоб вони мали належні соціальні гарантії і таку саму зарплатню, як і громадяни Чехії. "Чеські стереотипи про українців вже змінилися після Революції гідності" – Ще одна тема, яка минулого року з’явилася у відносинах між Україною та Чехією – перепоховання видатних українців або рятування їхніх могил. Що зараз із цим відбувається? – Після того, що рік тому відбулося з могилою Олександра Олеся, ми зрозуміли, що мусимо взяти цю ситуацію під контроль. Протягом року була активізована робота Товариства охорони українських пам’яток у Чехії, зокрема, зі створення реєстру українських поховань. Також ми розпочали процес адопції тих могил видатних українців, які зараз перебувають без опіки, тобто в яких немає власників, оскільки в Чехії кожна могила повинна мати власника. Якщо могила не має власника, вона може бути виставлена на продаж. Для того щоб уникнути цього, ми разом з українськими організаціями і за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ минулого року цей процес почали, і було адоптовано уже кілька могил видатних українців.   – А скільки це коштує? – Це коштує 7,5 тисяч крон на 10 років. На різних кладовищах по-різному, але ми зараз ведемо мову насамперед про Ольшанське кладовище у Празі, на якому поховано найбільше видатних українців. І тільки після того, як могила є адоптованою, ми можемо її ремонтувати. – Яка кількість таких могил? – Сьогодні йдеться десь про 15 могил видатних українців, які відкриті для адопції. Є домовленість, що це буде або українське посольство, або українські організації, які зможуть ці могили адоптувати, щоб мати гарантію того, що в найближчі 10 років з цими похованнями нічого не станеться. – Ще одна проблема – українці часто стають героями чеських фільмів або серіалів, але, як правило, це негативні персонажі, що формує відповідне сприйняття у глядачів. Як із цим можна боротися? – Є стереотипи, і вони викликані тим, що у свідомості чехів за останні 30 років українці – це ті, хто працює на некваліфікованій роботі: або на будівництві, або прибиральницями. І цей образ, на жаль, міцно вкорінився у свідомості звичайного чеха. А з іншого боку, тут є чимало українців, яких можна назвати успішними, тому що вони працюють як вчені, лікарі, художники, співаки, менеджери… Я, наприклад, хотів би реалізувати такий проект: видати журнал про українців, які досягли успіху в Чехії, і зробили внесок у чеську науку, культуру, бізнес. Мені здається, що такі проекти могли б потихеньку ламати існуючі стереотипи. І, до речі, ці стереотипи вже змінилися після Революції гідності. Те, як українці вийшли на захист свого європейського вибору і демократії, трохи відкрило очі чехам і значною мірою надихає багатьох чеських громадських діячів. – Тобто український приклад у чеському дискурсі є позитивним? – Так! Попри те, що певна частина чеського суспільства перебуває під впливом російської пропаганди, мені здається, що переважна більшість чехів нас підтримує. Ми це відчули після антиукраїнських заяв президента Земана, коли отримали сотні листів із вибаченнями та з підтримкою. – Це були листи від політиків? – І від багатьох політиків, і від простих громадян. Коли ми говоримо про політиків, то після тих заяв чеського президента навіть була спеціальна резолюція чеського сенату із засудженням цих висловлювань і з підтримкою України. Тобто солідарність чеського суспільства, чеського політикуму, громадськості ми відчуваємо тут надзвичайно сильно, тому це мене і надихає в роботі і переконує в тому, що підтримка Чехією України буде продовжена.   Інтерв'ю взяв Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"  головне фото: deník.cz 

На цьому тижні відбулась дуже важлива зустріч, на якій представники України та компанія, що спеціалізується на переробленні енергії з Чехії обговорили перспективи впровадження у різних регіонах України проектів з використанням соломи як сировини для виробництва "чистої" енергії. Відповідну зустріч провели голова агентства Сергій Савчук із директором чеської TTS Group Ріхардом Горки.  Голова Держенергоефективності переконав Ріхарда Горки в тому, що Україна має значний потенціал використання біомаси. За результатами зустрічі сторони домовилися про поглиблення співпраці у сфері виробництва тепла "не з газу". Крім того, Коростенська міська рада та чеська компанія TTS Group домовилися про співпрацю у сфері заміщення газу. Відповідний протокол сторони підписали на IX Міжнародному інвестиційному бізнес-форумі з енергоефективності та відновлювальної енергетики.

У Карловому університеті Праги за підтримки празького Інтеграційного центру відкрилася виставка "Інша Україна" ("UkraJina"), до якої входять портрети українців, що проживають у Чехії. Про це "Радіо Свободі" повідомила один з організаторів цього проекту, докторантка Карлового університету Галина Бабак. "Мені хотілося сказати, що не кожен тут заробітчанин, який не має якогось культурного багажу, просто їхнє життя могло скластися так, що їм довелося приїхати сюди заробітчанами. Хотілося розповісти про тих українців, які тут досягли успіху, інтегрувалися, вивчили мову, відкрили свою справу", – розповідає вона. За її словами, експозиція складається з 11 портретів українських емігрантів. "Дехто, наприклад, робітник, приїхав до Чехії два роки тому, а є люди, як, наприклад, художник Мирослав Зузук, живе тут уже 20 років. Це було непросто знайти людей, які б погодилися нам дати інтерв’ю, і особливо таких, які б погодилися сфотографуватися. Мені було простіше знайти людей, які б були зі сфери мистецтва, бо я сама з цієї сфери, а щодо інших, то я розпитувала і просила мені порадити цікаві історії цікавих людей", – додає дівчина. Вона зауважує, що українці у Чехії дуже різні: одні хочуть повертатися в Україну, інші  -залишатися, є й такі, яким не подобається ані Україна, ані Чехії, і своє щастя вони збираються шукати далі по світу. Також одні з них цікавляться подіями в Україні, відчувають себе частиною українського світу, а от інші - не захоплюються нічим, окрім заробляння грошей. Однак серед них найбільше Бабак вразила історія вже немолодої жінки, яку життя змусило покинути рідних та приїхати прибирати готелі у Празі. "Це Інна Гінчевська – у неї троє дітей, троє внуків, вона дуже інтелігентна, і їй зараз дуже багато доводиться фізично працювати, але це людина, від якої іде світло. Це людина, яка ще до 2016 року в Кам’янці-Подільському мала своє приватне підприємство. Але через війну і кризу її фірму, що займалася оптово-роздрібною торгівлею, вони вирішили з чоловіком продати. В неї захворів чоловік, і їй довелося поїхати на заробітки, щоб допомагати родині. Я спитала, чи подобається їй Прага, але вона сказала, що так, це комфортне місто, але за цей рік вона ще не встигла його навіть подивитися", – розповіла вона. Нагадаємо, у Чехії проживає понад 100 тисяч українців, які зазвичай працюють на будівництві, хатніми робітницями та доглядають дітей. https://soundcloud.com/radiosvoboda/u-praz-pokazali-portreti-novo-ukransko-daspori