12 травня посол Радек Матула передав двоюрідній сестрі Олега Сенцова Наталії Каплан лист чеської Асоціації режисерів і сценаристів, у якому висловлюється підтримка ув’язненому режисерові. Чеські митці своїм текстом долучилися до протестів світової спільноти кінематографістів. Посол Радек Матула попросив від його імені та від імені Чеської Республіки висловити Олегу Сенцову підтримку у його нелегкій ситуації та захоплення його вольовою боротьбою. Так само, як Чеська Республіка не визнає російської анексії Криму, не припинить також закликати до звільнення Олега Сенцова та інших українських громадян, засуджених в Російській Федерації під час процесів, що суперечили міжнародному праву й елементарним процесуальним нормам. Повний текст листа чеських кінематографістів: Міністерство закордонних справ Чеської Республіки у минулому уже декілька разів висловлювало категоричну незгоду з вироком не лише Олегу Сенцову, але й іншим українським громадянам. Чеська Республіка на міжнародній арені знову закликає до їхнього негайного звільнення. За інформацією: МЗС Чехії    «Не треба нас витягувати за будь-яку ціну – перемога від цього не наблизиться. Використовувати нас як зброю проти ворога – так. Знайте, що ми – не слабке ваше місце. Якщо нам судилося стати цвяхами в кришку труни тирана, то я хотів би бути таким цвяхом. Просто знайте, що ці цвяхи не зігнуться». Із листа Олега Сенцова до українців, квітень 2017 10 травня минуло три роки відтоді, як співробітники російських окупаційних силових структур затримали українського режисера Олега Сенцова в Сімферополі. Його звинуватили у підготовці терористичного акту. За інформацією російської спецслужби, затримані готувалися «у складі терористичної організації до здійснення вибухів у ніч на 9 травня 2014 року саморобних вибухових пристроїв біля меморіалу «Вічного вогню» і пам'ятника Леніну в Сімферополі, а також підпалів офісів громадської організації «Русская община Крыма» та представництва партії «Единая Россия» в Сімферополі 14 і 18 квітня 2014 року». «10 травня мене затримали біля під’їзду мого будинку. Мене кинули в мікроавтобус, з мішком на голові привезли в колишню будівлю СБУ на Івана Франка. Почався дуже жорсткий допит, мене запитували, кого я знаю з активістів, хто збирався висаджувати в повітря пам’ятники. Мене почали бити ногами, руками, палицями, лежачи й сидячи. Коли я відмовлявся говорити, почали душити... Години через чотири вони стомилися і повезли мене на обшук. Тільки там я дізнався, що це співробітники ФСБ. Вони там чекали побачити терористів і зброю, а знайшли лише мою дитину – вона була присутня під час обшуку, про що в протоколі не говориться. Знайдені гроші – це гроші моєї кінокомпанії для зйомок фільму «Носоріг». Олег Сенцов. 25 серпня 2015-го Північно-Кавказький окружний військовий суд Росії в Ростові-на-Дону оголосив вирок та засудив українського режисера до 20 років ув’язнення у виправній колонії суворого режиму. Сам же Олег свою провину не визнає. Адвокати Сенцова неодноразово заявляли, що справа була сфабрикована російськими спецслужбами, а звинувачення і вирок – незаконні. На вирок суду адвокати направляли касаційну скаргу до Верховного суду Російської Федерації, однак оскарження відхиляли. Водночас Міністерство юстиції України неодноразово направляло запит до Росії про передачу Олега Сенцова Україні, відповідь також була негативною. «В’язниця – це м’ясорубка людських доль, потрапивши в яку, перестаєш вірити в справедливість, але не перестаєш за неї боротися. Тут все по-іншому, тут намагаєшся жити і виживати, хоча відчуваєш, що твоє справжнє життя залишилося десь там, за парканом . І що реальний ти залишився теж на волі, а посадили когось іншого. Що все це тимчасово, що скоро все вирішиться і зміниться. Але нічого не змінюється і не вирішується. Опинившись у в’язниці, привчаєшся жити надією, навіть якщо її немає. (...)Коли я востаннє заїжджав на Майдан, де вже почали гинути люди, моя мама сказала: «Навіщо ти туди їдеш? Адже у тебе двоє дітей!». Я відповів, що саме тому я туди і їду – я не хочу, щоб вони жили в країні рабів. Ми тоді перемогли, але виявилося, що ще не до кінця. І боротьба триває, але вже без мене. А я сиджу в тюрмі і, як будь-якому ув’язненому, мені дуже важко відповідати на просте дитяче запитання: «Тату, коли ти повернешся?» Фрагменти з листа Олега Сенцова, квітень 2017-го До третьої річниці арешту українського режисера Олега Сенцова, ув'язненого в Росії, американський ПЕН-центр розпочав кампанію за його звільнення. До ініціативи приєдналися відомі письменники, художники, режисери й продюсери. У Нью-Йорку 25 квітня Олега Сенцова заочно нагородили премією американського ПЕН-центру імені Барбари Голдсміт «Свобода писати». Від імені кримського режисера премію отримала його двоюрідна сестра Наталія Каплан. На самій церемонії листа, який Олег Сенцов написав із колонії, зачитав його відомий режисер, актор і письменник Алан Каммінг. (Відео Pen America) Читайте більше на сторінках Радіо Свобода

Брюссель – «Безвіз» в України майже «в кишені»: нині посли держав-членів ЄС у Брюсселі – Комітет постійних представників – підтримали надання українцям безвізового режиму. Тепер цей жест із боку об’єднаної Європи залишилося затвердити тільки європейським міністрам, і після публікації у офіційному журналі ЄС, орієнтовно в середині червня, українці зможуть відвідувати держави «шенгену» з одним лише біометричним паспортом. Як кажуть експерти, цим кроком ЄС підтвердив, що довіра до України зростає, а європейці вміють тримати слово. Нинішнє рішення європейських дипломатів про скасування віз для українців – це логічне продовження домовленостей, досягнутих між євроустановами та підтримки «безвізу» в Європарламенті на початку квітня. Про підтримку цього кроку з боку європейських послів при ЄС президент України Петро Порошенко дізнався на Чорнобильській АЕС, де нині відбулося відзначення роковин катастрофи. «Щойно – Рада Євросоюзу на рівні послів прийняла історичне рішення про надання Україні безвізового режиму. Двері Європи для України відкриті», – заявив він. – Зараз залишилось рішення Ради Євросоюзу на рівні міністрів, і процес завершений». Тепер залишилося підтвердити це, як каже український президент, «історичне рішення», Радою ЄС, що очікується орієнтовно 11 травня. Далі – урочисте підписання візового режиму готують у Європарламенті на 17 травня. І тоді залишиться дочекатися публікації в офіційному журналі ЄС – і, власне, початок дії «безвізу» очікується десь у середині червня. Для Криму подолання корупції було б привабливішим навіть за «безвіз» – експерт На думку виконавчого директора громадської організації «Європа без бар’єрів» Ірини Сушко, українці наближаються до скасування віз за передбаченим планом, хіба б у ЄС сталося щось надзвичайне. «Все це є свідченням того, що поки в планах ЄС та його інституцій не з’явилося якогось іншого, більш нагального питання чи якоїсь надзвичайної події, яка б змішала всі карти, це означає, що ми рухаємося у заданому порядку й темпі», – каже експерт.  Водночас, на думку Ірини Сушко, ця «історія успіху України є привабливою, скажімо, для жителів Криму», який у 2014 році окупувала Росія, які, з одного боку, можуть сприйняти «безвіз» із заздрощами, з іншого – із бажанням повернутися «в Україну»: «Рівень інтересу до цієї події та України загалом там підвищився, але втримати цей інтерес можна тільки сталими реформами. А незворотнім прагнення людей з окупованих територій повернутися «в Україну» зробив би прогрес у подоланні корупції». Заступник директора Центру європейських досліджень Вілфріда Мартенса Роланд Фройденштайн зауважує, що без так званого «механізму призупинення» «безвізів», ухваленого нещодавно, домогтися скасування віз для України не дозволили б Німеччина та Франція. Роланд Фройденштайн   «Це тільки крок у зближенні України та ЄС, і його тут сприймають дуже позитивно, визнаючи прогрес українців у реформах. Але дозволив це зробити «механізм призупинення», що може повертати візи, скажімо, в разі криз або зростання організованої злочинності через вихідців із тих чи інших держав. Натомість українці засвідчили прогрес», – каже Фройденштайн. Скасування віз засвідчить, що українці для ЄС – партнери, що варті співпраці – дипломат Поступальний і впевнений рух до внесення України у список держав, громадянам яких не потрібні візи, на думку бельгійського дипломата українського походження Зенона Коваля означає: «По-перше, що Україна як держава спроможна виконувати свої зобов’язання. По-друге, що ця країна й ситуація навколо неї далі залишаються у полі уваги Європейського союзу. По-третє, це визнання того, що українці для ЄС є партнерами, з якими варто працювати. І останнє, що нинішні обставини та позиція України дають переваги над супротивниками друзям України всередині європейської співдружності». В ЄС раніше заявляли, що «безвіз» для українців може запрацювати наприкінці червня. Для безвізових поїздок громадянам України потрібно отримати біометричний паспорт. Угода про лібералізацію візового режиму буде поширюватися на всі країни ЄС, окрім Великобританії та Ірландії, а також діятиме в країнах шенгенського простору, що не входять в ЄС, – Норвегії, Ісландії, Ліхтенштейні та Швейцарії. Автор: Віталій Єреміца  За інформацією : Радіо Свобода    

Міністр закордонних справ Любомир Заоралек, 11 квітня 2017, разом зі своїм словацьким і угорським колегами, відвідає з робочим візитом Україну.   Спільний візит Любомира Заоралка, Мирослава Лайчака і  Петера Сіярто, повинен підтвердити особливі  відносини східного крила ЄС з Україною.  Метою поїздки є висловити підтримку територіальній  цілісності України і підтримати її в зусиллях реформування, оскільки Україна є ключовою для підтримки довіри до політики Східного партнерства (СП). Міністри в Києві проведуть переговори з главою української дипломатії Павлом Клімкіним, зустрінуться з прем'єр-міністром Володимиром Гройсманом, головою Верховної Ради України Андрієм Парубієм та головами парламентських фракцій і депутатських груп. UAPORTAL.CZ  MZV ČR

Європейський парламент проголосував за надання безвізового режиму з ЄС для громадян України!!! Як повідомляє кореспондент "Європейської правди", голосування відбулося під час другої частини пленарної сесії ЄП. За затвердження проекту законодавчої резолюції про внесення України до переліку третіх країн, громадянам яких скасовуються візові вимоги, проголосував 521 депутат Європарламенту. 75 депутатів проголосували проти, 36 утрималися. Нагадаємо, 5 квітня у Європарламенті відбулися дебати з українського питання. Представники ключових фракцій ЄП (ЄНП, соціал-демократи, АЛДЕ, "зелені", консерватори) заявили, що Україна, на їхню думку, "заслуговує на скасування віз". Водночас представники праворадикальних фракцій та неофашисти виступили проти схвалення даного рішення. Після голосування в Європарламенті український безвіз мають схвалити у Раді ЄС. Очікується, що безвіз для України фактично може набути чинності на початку червня. На сайті ЄвроПравди опублікована стаття з детальним описом графіку та позиціями окремих гравців ЄС. Про те, як саме працюватиме безвізовий режим з Євросоюзом, читайте в іншій статті на ЄвроПравді: Без віз, та не без правил: як працюватиме на практиці безвізовий режим з Євросоюзом. Крім того, на сайті ЄвроПравди опублікована стаття, в якій викладено деталі того, як працюватиме безвізовий режим на практиці. За інформацією: eurointegration.com.ua    

Днями міністр закордонних справ України Павло Клімкін анонсував створення Українського інституту, який буде займатися представленням і формуванням позитивного іміджу України у світі. Глава МЗС України наголосив, що основним завданням інституції буде ідентифікація сучасної України у світі та підвищення рівня довіри до неї за кордоном, у міжнародному інтелектуальному та культурному середовищі. За його словами, основними напрямками діяльності інституту мають стати культурна дипломатія, економіка, наука, освіта, публічна дипломатія. «Це ідентифікація України — що є Україна для пересічного голландця, грека чи бразильця, з чим вона асоціюється, і, звичайно, привабливість нас, як країни — практична, туристична, інвестиційна», — додав він. Планується, що інститут буде частково фінансуватися за рахунок бюджетних коштів, частково за рахунок грантів, пожертвувань і взаємодії з благодійними фондами. «На основі проаналізованого досвіду, на основі наших бесід з громадянським суспільством і багатьма експертами, ми вважаємо, що найбільш оптимальною формою для нас є — державна установа, яка не буде частиною МЗС, але буде афілійована з ним», — повідомив міністр. Передбачається, що на реалізацію проекту піде від двох до чотирьох місяців, при цьому перші представництва Українського інституту мають з’явитися у країнах Північної Америки та Європи. Міністр розповів, що формат Українського інституту спирається на польський і чеський досвід, але буде унікальним. Керівників установ обиратимуть через відкритий конкурс. За задумом, вони будуть не тільки менеджерами, а й «креативними директорами». А діяльність інституту контролюватиме наглядова рада, до якої увійдуть експерти у сфері культури та культурні діячі.  Глава українського зовнішньополітичного відомства відзначив, що протягом березня відбудуться дискусії та громадські обговорення, і МЗС буде дослухатися до всіх пропозицій і зауважень щодо діяльності Українського інституту. «Ми хочемо розпочати плідну дискусію. Ми хотіли б, щоб кожен зробив свій внесок, — сказав Павло Клімкін. Створюючи Інститут, ми хочемо поєднати зусилля держави, громадського сектору, фахового спільноти, бізнесу — усіх, хто з нами працює». Варто нагадати, що в Україні діє низка культурних представництв інших країн, наприклад Гете Інститут, Британська Рада, Польський Інститут, Французький Інститут, Товариство Данте Аліг’єрі тощо. Наприклад, Гете Інститут був заснований ще у 1925 році і нині представлений у 78 країнах світу. А Британська Рада з’явилася ще в 1934 році та має представництва у 107 країнах і територіях. n Водночас в Україні ідея створити культурне представництво за кордоном з’явилася тільки у 2015 році: Міністерство культури розробило законопроект про створення Українського Інституту (Інституту Тараса Шевченка). Установа мала стати «ефективною інституціональною базою для ведення культурної дипломатії та формування привабливого бренду України у світі», як зазначається на сайті відомства. У квітні 2016 року проект презентували у комітеті Верховної Ради України у закордонних справах. Варто відзначити, що ідею створення Українського культурного центру неодноразово відстоювала професор Римського університету «Ла Сап’єнца», доктор філологічних наук, письменниця, культуролог, лауреат Шевченківської премії Оксана Пахльовська. «Є три основні блоки інтелектуальної інтеграції. По-перше, це кафедри в університетах, оскільки на Заході, в Європі, загалом у цивілізованому світі так діється, що інтелектуальне сприйняття країни насамперед має своїми фільтрами університетський простір. По-друге, це інститути культури, які забезпечують у безпосередньому історичному моменті презентацію культури на рівні фільмів, виставок, бібліотек, відеотек і т.д. І по-третє, переклад літератури, але також видання базових інструментів для освоєння культури: підручників і словників», — зазначила Оксана Пахльовська під час бесіди в програмі «Культ особи» на радіо «Промінь» (розмову можна прочитати за посиланням). Про важливість для України такої інституції вона говорила і на сторінках «Дня», зокрема, у статті «Барикади за свободу і за Європу», надрукованій у 2012 році. «І ось тут питання: чия вина браку джерел про Україну? Під час роботи в Римському університеті на моїх очах від 1991 року і далі проходив процес наближення східноєвропейських країн до західної реальності. Посольства Польщі, Чехії, Хорватії, Словенії працювали й працюють як гігантські фабрики, що постійно запускають в інтелектуальний простір різнорівневу культурну інформацію. Їхні аташе з культури — перекладачі Данте, поети, інтелектуали. У них в європейських столицях — Інститути культури, академії, бібліотеки... Відколи я пам’ятаю Посольство України, в нього ніколи немає грошей. Будь-яка конференція, будь-яка подія, пов’язана з Україною, — стишений голос, очі бігають: у нас немає коштів навіть на телефонні дзвінки», — зазначає пані Оксана. «День» звернувся за коментарем до письменника, віце-президента Українського центру Міжнародного «ПЕН-клубу» Андрія КУРКОВА з проханням прокоментувати, наскільки важливе для нашої країни заснування Українського Інституту і якою він бачить цю установу: — Створення такої установи дуже важливе. Імідж країни визначається рівнем її культурного експорту, тобто доступністю і привабливістю культури країни за кордоном. Україна має старатись бути присутньою, в тому числі в якості почесного гостя, на всіх міжнародних знакових фестивалях, книжкових виставках, бієнале тощо. Інститут культури має сприяти в кожній окремій країні створенню клубу журналістів та активних інтелектуалів, що цікавляться культурою України. Це має бути не тільки односторонній потік інформації, активності тощо. Потрібно, в кінці кінців, створити мережу закордонних «епіцентрів» України, української культури. Інститут культури в самій Україні має організовувати промо-акції та культурно-освітню діяльність для запрошених активістів з-за кордону. Ця діяльність має координуватись також з іншими культурними інституціями інших країн, щоб відбувався постійний культурний діалог. Наталія ПУШКАРУК Рубрика:  День Планети Газета:  №25, (2017)

В Україні запустили соціальну ініціативу #SOSмайбутнє з метою порятунку історичних будівель, архітектурних споруд і місць, які є культурним надбанням. Про це йдеться на сторінці ініціативи у Facebook. "Платформа #SOSмайбутнє закликає небайдужих громадян зупинити гуманітарний дефолт. Створення платформи зумовлене критичним станом соціокультурної сфери України. Ми створили платформу, яка оголяє системні проблеми. Ці проблеми не вирішуються роками. Щоденно руйнуються інституції культури та освіти, охорони здоров’я та спорту", — зазначила організатор акції Наталія Заболотна. Ініціатори закликають українців фотографувати або знімати відео, що демонструють реальний стан культурних об'єктів у містах і селах та публікувати їх із хештегом #SOSмайбутнє. "Ми кожного дня бачимо, як з вулиць зникають історичні будівлі та соціальні й культурні заклади. Вони перетворюються або на руїни, або на фундамент для "гральних залів" (тобто, підпільних казино), ломбардів та кабаків, що швидесенько вилазять на цих ділянках. Чесно кажучи, навіть не знаю, який з цих варіантів є гіршим: бачити розвалини замість колишніх культурних центрів, бібліотек та замків, чи бачити червоні від сигаретного диму очі тих підлітків, які після чергового програшу в казино несуть у ломбард обручки батьків. І звинувачувати дітей тут нема сенсу ― бо їм випало жити у суспільстві, що наполегливо відбирає в них можливості розвитку, а натомість підкидує дешеве пиво та цигарки, а також медалі за перемогу в умовних конкурсах на поширеність дитячого алкоголізму, наркоманії та СНІДу",- наголошує Н.Заболотна.  "Ми хочемо на власні очі побачити, до чого довела Україну відсутність державної уваги до гуманітарної галузі. Нам потрібно зрозуміти реальний масштаб гуманітарного дефолту, щоб уникнути краху майбутнього", — додала Заболотна. Мета ініціативи SOSмайбутнє "Змусити українську державу розвивати суспільство так, як це робиться в Європі. Там, де держава не притримує зароблені на суспільстві гроші (у вигляді податків, особливо з надприбуткових бізнесів – того ж алкогольного чи азартного), а автоматично направляє їх на гуманітарний розвиток. Де стан музеїв не залежить від того, скільки гривень на них буде "наколядовано" у традиційну ніч ухвалення держбюджету перед новим роком. Де гуманітарна безпека – це і є основа держави",- Наталя Заболотна.  До акції вже долучилися філософ Мирослав Попович, режисер Роман Балаян, поет Іван Драч, літературознавець, професор Гарвардського університету Григорій Грабович, художники Олег Тістол, Борис Егизарян, Роман Мінін, Анатолій Криволап, президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін, меценат Євген Уткін, музичний діяч Тетяна Калініченко, знаменитий диригент Роман Кофман, журналіст, представник в Центральноєвропейській ініціативі Лариса Мудрак, академік Володимир Нудельман, хор "Щедрик". Долучитися мають намір і  підприємці – ініціатори акції  вже мали кілька зустрічей із представниками бізнес-спільноти, на яких обговорювали, що робити, аби бізнес в Україні сприяв розвитку суспільства, як у західних демократіях, а не експлуатував його, як у пострадянських реаліях. Доєднайтеся до акції #SOSмайбутнє у Facebook!