Учасники: 0 учасник(и)

Поділились ?

0

Кліки ?

0

Вірусний Ліфт ?

0%

User's Tags

Інші Статті

  • 16 Січ 2018
    Різдвяні свята завершилися для багатьох українців безкінечними чергами на кордонах.  По 15-17 годин з 10 січня стоять автобуси та автомобілі у напрямку Польщі, Угорщини, Словаччини та українських інших кордонів. Причина – нові митні правила, які почали діяти з 1 січня 2018 року. Оновлений Закон змінює максимальну суму, на яку одна особа може ввезти товар з закордону в Україну без сплати мита. Якщо раніше, наприклад, з Польщі можна було привезти товару не більше, аніж на 500 євро без сплати мита, то відтепер ввіз товарів на цю суму можливий лише за дотримання одночасно двох умов.  Що це за дві умови? Отже, за новим Законом якщо особа була відсутня в Україні довше, ніж 24 години, а також не перетинала український кордон більше, аніж один раз за останні 72 години (три доби), не спачує мито, якщо вартість товару не перевищила 500 євро. В іншому випадку, відповідно до прийнятого закону, людина, що була відсутня в Україні менше, ніж 24 години, може безкоштовно (без сплати мита) ввозити на територію України товари вартістю не більше 50 євро і вагою не більше 50 кілограм. Те саме стосується і осіб, які перетинають український кордон частіше, ніж один раз на 72 години. Якщо ви порушили одну з часових вимог, тобто були за кордоном менше 24 годин або в'їжджали в Україну кілька разів за 72 години, тоді українській митниці доведеться доплатити 20% податку з вартості, що перевищує 50 євро.  Якщо ж ви дотримались умов перетину кордону, але вартість перевищила 500 євро, тоді доведеться сплачувати і 20% ПДВ, і 10% мита. Оскільки у такому випадку ПДВ розраховується від вартості товару із митом, то в сумі це виходить навіть більше 30% додаткових витрат. Якщо ви дотримались всього, але везете більше 50 кг, то за зайві кілограми також доведеться платити і 10% мита, і 20% ПДВ (тут розраховуватиметься пропорційна до всієї ваги вартість зайвих кілограмів, при цьому ПДВ розраховується від вартості товару з нарахованим митом, то ж тут у сумі також вийде більше 30% додаткових витрат). Пише Zahid.net  Фото сайту: www.2000.au  Кому «прикручують гайки» новими правилами? Основна причина нових правил – боротьба з контрабандою. Адже бізнес українських «човників» в європейських країнах процвітає в Україні протягом багатьох років, а безвіз ще більше спростив цю систему. У ДФС вважають, що запровадивши норму про перебування закордоном не менше 24 годин, «човниковий» бізнес просто втратить сенс. Як наслідок – на кордоні зникнуть черги. І, зважаючи на реакцію активістів з прикордонних районів, «човники» ще не придумали, як все це обходити. Зміни стосуються лише автомобільних, пішохідних і залізничних переходів. Якщо ви перетинаєте кордон літаком, то як і раніше можете скористатися безмитним ввезенням товарів на суму до 1000 євро. Отже, якщо ви часто перетинаєте кордон та закуповуєтесь, у вас залишається дві можливості: - перша: їздити не частіше, ніж раз у три дні, і перебувати на території Польщі (Угорщини, Румунії, Словаччини, Білорусі і т. д.) не менше доби (доведеться десь заночувати). У такому випадку ви можете провезти в Україну товарів на 500 євро без сплати податків. - другий варіант: ви можете їздити за кордон хоч кілька разів на день і повертатись коли заманеться, але у такому випадку без сплати податків можна провезти товарів лише на 50 євро за один раз. Однак, при другому перетині кордону і всіх наступних доведеться додатково сплачувати мито у 10%. А от, якщо ви їдете скуповуватись сім'єю, то все це розраховується на кожну людину окремо. Це означає, що дві людини можуть провезти без оподаткування товарів на 1000 євро, три – на 1500 євро і так далі.  Фото з сайту: shoppingpl.com Як зменшити витрати? Краще скуповуватись у магазинах, в яких можна оформити tax free. Адже згідно  законодавства ЄС, якщо придбаний на території Євросоюзу товар був вивезений за межі ЄС, то покупець має право на повернення податку на додану вартість. Зазвичай, у магазинах є окремі оголошення про те, що там така послуга існує. На більшість товарів, наприклад у Польщі, поширюється ПДВ 23% (техніка, будівельні матеріали, одяг, парфуми, спорттовари, дитячі товари, алкоголь), хоча на багато фруктів діє 8%, а на інші продукти і книги – 5%. Оформлення tax free діє на покупки сумарним чеком від 200 злотих (трішки менше 50 євро). Тобто оформивши цей документ, ви можете повернути собі до 23% від вартості товарів. В Чехії інша історія. Мінімальна сума покупок для повернення  ПДВ по tax free: 2001 чеська крона. Стандартна ставка: 21%. На ліки, книги, окуляри можна повернути 15%. Щоб отримати відшкодування ПДВ потрібно, щоб ви не були резидентом ЄС. Фото з сайту: "Все тут"  Та звідки ці митники взнають, на яку суму мої товари? Якщо ви не представили чеки на товар, який провозите, митники оцінюють вартість ваших  покупок за спеціальними каталогами. Тому сума цього перевезення може і відрізнятися від тієї, яку ви витратили, згідно цього і вся калькуляція митного відсотка. Тому краще мати чеки для уникнення зайвих проблем. Отже, "Закон Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" вступив у дію з 1 січня. Поки що він ускладнює пересування на кордонах України. Наслідком довгих черг стали протестні акції, які влаштовують водії прямо на пунктах перетину. Проте, як вважають фахівці з часом ситуація налагодиться і черги скоротяться. Щоб цього досягти, треба уважно перечитати пункти оновленого Закону і контролювати його чітке виконання. У матеріалі використані джерела: Zahid.net, "Все тут"; фото: vgolos.ua, "Все тут" , leopolis.news  Автор: Наталя Мізюкіна спеціально для UAPORTAL.CZ 
    9424 Опубліковано Natali Mizukina
  • 21 Січ 2018
    Реформа медицини в Україні, як свідчать її автори, проходитиме протягом двох років. В перші дні 2018 року суттевих змін не буде. Але упродовж року кожен українець має активно визначатися із головною задачею - пошуком сімейного лікаря, якому він довіряє. Тепер кожен громадянин України повинен знайти собі лікаря сам у будь якій області України, скласти з ним договір і слідувати його рокомендаціям. Сімейний лікар стане основою медицини, без якого не відбуватиметься жодне цільове відвідання вузького спеціаліста. Ніякої плати за договір чи послугу "сімейника" надавати не потрібно. Платна медицина в Україні ще в розробці, автори реформи зараз не дають інформації, щодо кошторису. Реформа першої ланки медицини в Україні проходитиме безкоштовно для гаманців пересічних громадян, але все ж таки треба знати, по якому плану вона має відбутися.  «У 2018-му ми переходимо до зміни фінансування на первинній ланці медицини. Це не станеться за один день. Фінансування за новою системою буде проходити цілий рік. Лікування в поліклініках і лікарнях не зміниться з 1 січня 2018 року, залишиться поки що як зараз», – виконувач обовязки міністра охорони здоров'я  України, Ульна Супрун.   Що ж все ж таки має змінитися, і що із цим робити? Первинна, екстрена та паліативна допомога, а також ведення вагітності і пологи – на 100% будуть безоплатними, свідчать автори реформи. "Ось що буде входити в безоплатний пакет: Це первинна та екстрена допомоги, ведення вагітності і пологи, і паліативна медична допомога. Коли порахується вартість послуг, ми будемо розуміти, що із спеціалізованої і високоспеціалізованої буде безоплатним, а що платним. Але це буде не раніше, ніж у 2019-му році", - автори реформи медицини в Україні, Олександр Ябчанка. Спочатку пацієнт має знайти собі лікаря первинки: педіатра, терапевта, сімейного лікаря. Дуже важливо, що вибирати можна не за місцем прописки. Найпростіший варіант – знайти найкращого лікаря за місцем проживання. З цим лікарем укладається декларація про намір лікуватися саме у нього. Після цього спеціаліст починає вести пацієнта. Важливо, що лікаря можна змінювати необмежену кількість раз. Від цього виграє пацієнт, ну і той лікар, у якого їх більше. Після підписання угоди, пацієнт має надати свої документи: паспортні дані та, за бажанням, ідентифікаційний код, свідоцтво про народження дитини. Лікар зареєструє особу в єдиному електронному реєстрі, який існуватиме. У майбутньому інформація щодо стану пацієнта, призначень, відвідувань лікарів тощо, знаходитиметься в єдиній системі і, в разі потреби, лікар зможе отримати повну історію хворого. Дані щодо призначених ліків також будуть в електронній єдиній системі eHealth і хворому не потрібно буде з рецептом іти до аптеки. Фармацевт має побачити всі призначення та забезпечить всім необхідним. Якщо пацієнт змінює лікаря, то жодної втрати інформації не відбувається, автоматично в системі особа прикріплюється до іншого фахівця. Основним революційним моментом в реформі є звернення до сімейного лікаря. Якщо раніше існувала можливість відразу безоплатно піти до вузькопрофільного спеціаліста, тепер безоплатно можна буде піти лише після консультації у сімейного лікаря. І тільки тоді, коли він не зможе впоратись із хворим самостійно, і вирішить, що потрібна допомога вузькопрофільного спеціаліста, направить хворого або на додаткову консультацію, або до лікарні. Якщо ж пацієнт не погодиться з рішенням свого сімейного лікаря та звернеться самостійно до потрібного спеціаліста, йому доведеться сплатити за цю послугу. Винятком тут може бути тільки травматологія, де явно не потрібна консультація із «сімейником». Травмпункти разом з усіма послугами будуть працювати у звичному режимі. Для пацієнтів з хронічними хворобами зміниться лише те, що у них з’явиться персональний сімейний лікар. Проте, за першої ж потреби, сімейний лікар одразу скеровуватиме пацієнта до вузького спеціаліста уже зі своїм описом клінічної ситуації, що буде набагато інформативнішим і кориснішим для пацієнта, ніж звернення до вузького спеціаліста на пряму.Це звична світова практика, зокрема саме так працює система у країнах ЄС. Викликана ця практика такою логікою: лікар первинки має бути партнером пацієнта у питанні збереження його здоров’я, тому що тільки він досконало знає про всі проблеми пацієнта. Винятки, це звертання до гінеколога чи травматолога. Чи відвідає лікар пацієнта дома? Згідно реформи це рішення приймає лікар, базуючись на інформації щодо стану пацієнта та клінічній ситуації. Наприклад, якщо у пацієнта неускладнене ГРВІ, тобто без дихальної і серцево-судинної недостатності з температурою в межах 38 і покашлюванням, лікар не потрібен. Адже неускладнене ГРВІ лікується теплим питтям і домашнім режимом. А от, якщо у пацієнта на четвертий день виникає кашель, то він іде до сімейного лікаря. Тобто витрачати час на зайві відвідини лікар не буде. Чи залишиться швидка? Швидка у реформі існуватиме! У необхідності пацієнт зможе зателефонувати до швидкої, яка має надати пацієнту невідкладну допомогу. А також, як і раніше, за необхідності, доставити людину до лікарні. Тобто, наразі тут нічого суттєво не міняється, окрім рівня надання невідкладної допомоги, який за два роки реформи має значно вирости. Що ж буде з пологами? Реформа в цьому напрямку стартує пізніше. Проте ведення вагітності та пологи, з того моменту, як закони про медреформу наберуть чинності, будуть безоплатні. Паліативна допомога Це третій безкоштовний гарантований державою вид послуг. Невиліковно хворі люди матимуть безкоштовну підтримку від держави у питанні отримання препаратів, які полегшують життя. Для отримання допомоги необхідно: - обрати та підписати декларацію з сімейним лікарем - вчасно проходити обстеження у сімейного лікаря - у разі загострення звертатись до свого лікаря первинки, у разі різкого погіршення стану (біль за грудиною, задишка, гостра кровотеча і т.д) викликати екстрену медичну допомогу до 2019-го стаціонари та вузькі спеціалісти працюватимуть так само, як і раніше. Поступово, по мірі обрахунку вартості послуг, держава почне купувати ці послуги у лікарень за бюджетний кошт. «Змін тарифів поки що не буде. Нічого не змінюється на цьому рівні. Поки що від 1 січня 2018 ми всі повинні знайти свого лікаря. Коли ви приходите до лікаря, ви повинні безкоштовно отримувати свої послуги, які визнані державою. Це кожен прийом лікаря, отримання листків непрацездатності, виписування рецептів, базові аналізи крові, сечі і т. д., ЕКГ. Є список таких послуг на сайті МОЗ. Це безкоштовно. Ви не повинні нічого платити за ці послуги сімейного лікаря. Лікар не може взяти від вас гроші. Ви будете його «підставляти». Тому що тоді ми від Національної служби здоров’я можемо розірвати з лікарем контракт. Навіть не давайте (грошей). Всі послуги безпосередньо покриті державою, безпосередньо лікарю прийдуть гроші. Не через головного лікаря, не через обласну раду чи інші інстанції, а йому безпосередньо. Не платіть лікарю нічого», – підкреслила Уляна Супрун. План стару рефоми: З 1 січня 2018 року почався підготовчий період до впровадження медичної реформи, а саме автономізація медичних закладів, які надають первинну допомогу. Вони мають бути реорганізовані на комунальні некомерційні підприємства, що дасть їм змогу укладати в майбутньому договори з НСЗУ та отримувати кошти з бюджету за надані послуги. У квітні 2018 року почнеться кампанія з вибору сімейного лікаря. Кожен громадянин України повинен буде обрати сімейного лікаря чи терапевта для себе, та педіатра для своїх дітей, підписати з ними декларацію. За кожного пацієнта лікар буде отримувати кошти від держави. З червня 2018 року має початися робота НСЗУ, яка буде укладати договори з медичними закладами на надання медичних послуг від імені держави. З липня 2018 почнеться функціонування нової моделі фінансування медичних закладів, які надають допомогу на первинній ланці. Поступове включення закладів у процес реформування. З жовтня по грудень 2018 року запрацює програма “Вікна можливостей” для медичних закладів для участі в реформуванні галузі. У 2019 році заплановане реформування спеціалізованої медичної допомоги. В 2020 році розпочнеться реформування високоспеціалізованої медичної допомоги, тобто стаціонарного перебування в лікарні. Також, у 2020 році має повноцінно запрацювати НСЗУ. Поки стартує реформа українці найбільше в Європі сплачують за медичні послуги з власної кишені, у порівнянні з видатками на систему, які дає держава. Проте в МОЗі запевняють, що головна мета реформи не зекономити на пацієнтах, а надати більш якісну послугу. А також збільшити фінансування системи, яка буде працювати на пацієнта, а не на заклад та певних осіб. Читайте також: Медична реформа стартує в Україні з 2018 року. Частина 1 У матеріалі викристані джерела: Реанімаційного пакету реформ, сайту "Здоров інфо", dw.com.ua, офиційна сторінка МОЗ, pogliad.ua Автор: Наталя Мізюкіна спеціально для UAPORTAL.CZ 
    4513 Опубліковано Natali Mizukina
  • 19 Січ 2018
    З 1 січня 2018 року в Україні розпочато медичну реформу. Це означає, що упродовж двох років в країні має значно покращитися якість надання медпослуг та піднятися рівень зарплат медперсоналу. Держава, при цьому, не залізатиме у кишені українських споживачів: формат платних послуг існуватиме, але він має бути офіційним і прозорим для всіх. Головне завдання для українців зараз - знайти найкращого сімейного лікаря і укласти з ним контракт до квітня. Довготривалі суперечки, спротив головній реформі в Україні, вже позаду. Тепер система МОЗ України має великими стрибками пройти всі стадії переходу від пострадянської медицини до сучасної європейської.   Суть медичної реформи у тому, щоб спрямувати кошти на фінансування потреб пацієнтів, а не на підтримку мережі лікарень, кажуть автори. Замість бюджетного фінансування закладу, держава  буде купувати у закладу послуги, за бюджетні кошти. Відповідатиме за це Національна служба здоров’я України. Тобто, послуги медичних працівників первинної ланки (допомога швидкої, сімейний лікар, педіатр, терапевт) для пацієнтів будуть повністю безоплатними, за них платитиме держава. Проте, перелік платних послуг обов’язково з’явиться, зараз він перебуває в стадії розробки. Також, зараз збирається інформація для визначення вартості послуг і реальних потреб населення. З 2020 року держава фінансуватиме тільки ті установи, які надають якісні послуги. Їх перелік щорічно визначатиметься Кабміном. Також, мають зникнути ситуації, коли лікарні фінансуються державою не на підставі реально зробленої роботи, а в залежності від кількості населення, яке мешкає у тому чи іншому районі. Наприклад, за умов однакового фінансування, лікарня «А» зробила 1000 оперативних втручань, а лікарня «В» лише 200. За таких умов, послуги лікарні «А» коштують у 5 разів дешевше ніж ті, що надають в лікарні «В». Важливою складовою реформи є те, що лікарні отримають автономію і стануть комунальними підприємствами. Тобто, де-юре, власниками закладів залишаться громади, а медзаклади отримають право самостійно займатися управлінням та розподілом коштів. Роль місцевих бюджетів зміниться. До їх обов’язків буде входити ремонт обладнання, приміщень, підтримка інфраструктури. Держава буде відшкодовувати вартість послуг. Що зміниться для лікарів Головне, що зарплата лікаря тепер залежатиме від того, скільки пацієнтів до нього звернулось. На кожну людину в рік виділятиметься 370 гривень. Тобто, зарплати «усім порівну» більше не платитимуть. Це стимулюватиме лікарів до якісної роботи  і має знищити корупційну складову, вважають автори реформи. Звичні «подяки» від пацієнтів тепер не будуть потрібні, а ті, до кого не підуть пацієнти не отримають ані грошей, ані подяк. Також, лікарі мають зареєструвати так зв. ФОП. Виходячи з того, що держава сплачуватиме 370 гривень за кожного пацієнта на рік, дохід ФОПа у разі повної завантаженості, а також оплаті оренди, роботи медсестри, може становити до 30-35 тисяч гривень на місяць. Лікарня отримуватиме близько 800 тисяч гривень в рік на одного лікаря та його потреби. Розподіл коштів – це вже питання домовленості спеціаліста та керівника закладу. Проте, заощаджувати на пацієнтах буде неможливо, адже держава сплачує саме за їх кількість. Якщо пацієнт залишиться незадоволеним та знайде кращого фахівця, гроші вже отримуватиме інша лікарня або лікар ФОП. Ця конкуренція серед фахівців має створити якісний медичний сервіс в Україні. Сімейний лікар – стане стовпом оновленої медицини. Для того, щоб отримати ліцензію сімейного лікаря, потрібно пройти навчання, яке триватиме лише півроку. Працювати можна на базі поліклініки або відкрити ФОП та орендувати приватний кабінет. До ФОПів будуть додаткові вимоги: винайняти медичну сестру, асистента, забезпечити певні умови. Автори законопроекту радять лікарям об’єднуватись і створювати групові практики, де декілька лікарів мають єдине приміщення та обслуговуючий персонал. Це допоможе заощадити кошти й знизити видатки. Що зміниться для лікарень Лікувальні заклади набудуть більшої самостійності в питанні розподілу фінансів. Згідно законопроекту 6327, «органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції можуть фінансувати місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров’я, зокрема оновлювати матеріально-технічну базу, робити капітальний ремонт закладу, підвищувати оплату праці медичних працівників (програми «місцевих стимулів»), а також забезпечувати місцеві програми надання населенню медичних послуг, які потребують мешканці». Це означає, що тепер медичні заклади перетворюються на самостійні установи, які працюють за ринковими правилами. Лікарні вторинної ланки, такі, як пологові будинки, будуть отримувати бюджет на свої послуги, виходячи з того, скільки цих послуг можуть надати. Але, якщо пацієнтів надійде більше, то держава сплатить різницю. Наприклад, пологовий будинок подає бюджет з розрахунку, 600 породіль на рік, а якщо надійде 610, за додаткових 10 сплатить держава. Зарплатня лікарів визначатиметься керівництвом клініки. Які визначатимуться на конкурсних засадах. Єдине положення, щодо конкурсу на керівні посади розробляє профільне міністерство, а обиратиме керівників місцева влада. Якою буде медицина в селах За ініціативою Президента, зареєстровано законопроект про сільську медицину. Кабмінівський пакет законопроектів щодо державних фінансових гарантій стосується фінансової доступності медичної допомоги. Право вибору пацієнта тут ключове, а заклади мають боротися за пацієнта. Але це реальна модель у містах, з сільською ж місцевістю величезні проблеми. Купити медичну послугу для громадянина у сільській місцевості буде неможливо. Тому президентський законопроект стосується саме фізичної доступності медичної допомоги. Згідно законопроекту держава повинна профінансувати реорганізацію існуючої мережі, аби пацієнт мав куди звернутись за якісною медичною допомогою. Для цих цілей у бюджеті заплановано 4 млрд грн на наступний рік. Також, окремо розглядається питання для лікарів в сільській місцевості. Тепер громада може вибрати певного медпрацівника, і він гарантовано отримає амбулаторію та виплати за кожного жителя. Місцеві органи влади заохочуватимуть медиків, - наприклад, надаватимуть їм житло, забезпечуватимуть амбулаторію всім необхідним. Проте, поки що не ясно, як буде з селищами де проживає мало мешканців. Можливо буде один лікар на декілька сіл, або в кожному свій... НСЗУ – як страхова медицина Відтепер медичні послуги формально надаватимуться на страховій основі, проте жодних додаткових відрахувань через це українці не робитимуть. Буде створено Національну службу здоров’я України (НСЗУ), що, фактично, виконуватиме роль страховика. Гроші на покриття видатків надходитимуть до цієї фінансової організації з державного бюджету. Саме ті податки, які сплачують громадяни України, і будуть своєрідними "страховими внесками", які підуть на їхнє медичне обслуговування. За даними міністерства охорони здоров'я, у 2016 році кожен українець через податки сплатив на медицину в середньому 1764 гривень. Національна служба здоров’я буде центральним органом виконавчої влади, який створює та контролює Кабінет міністрів. Це саме та структура, яка займатиметься замовленням послуг для пацієнтів, управлінням бюджетом і його розподілом між медичними закладами. А от замовляти послуги НСЗУ будуть орієнтуючись на вибір громадянами того чи іншого закладу охорони здоров’я. Таким чином, діятиме принцип «гроші ходять за пацієнтом». Бюджет НСЗУ на наступний рік запланований у розмірі 13,5 млрд грн. Оплата по рахунках надходитиме з Державної казначейської служби. МОЗ запевняє, що така модель найменш корупційна, адже всі розрахунки перевірятиме Національне агентство з питань запобігання корупції та ревізійна служба. Також ця служба здійснюватиме контроль за використанням перерахованих коштів.   У наступній частині статті ми розкажемо вам про те, що реформа принесе паціентам та про плановані терміни впровадження окремих етапів реформи.   У матеріалі викристані джерела: Реанімаційного пакету реформ, сайту "Здоров інфо", dw.com.ua foto: pxhere.com Автор: Наталя Мізюкіна спеціально для UAPORTAL.CZ 
    2713 Опубліковано Natali Mizukina
  • 01 Лют 2018
    «Хто володіє інформацією, той володіє світом», - Вінстон Черчилль. Цю найпоширенішу тезу добре знають власники українських ЗМІ, більшість з яких представляють олігархічний та політичний "істеблішмент" країни. Політика є центром всіх рішень в Україні. І саме інформація у всіх її проявах та напрямках є основним інтересом тих, хто утримує владу. Трендом у сфері медіа-власності протягом 2017 року стало збільшення використання складних офшорних структур та збільшення впливу політиків на аудіовізуальні ЗМІ. Однак перелік власників ЗМІ не мінявся вже кілька років. Пише Інститут масової інформації. Дослідження "Політичної критики". Телеканали: Результати моніторингу концентрації ЗМІ показали, що найбільш концентрованим в Україні є ринок радіомовлення та телевізійний ринок. 76% аудиторії телеканалів покривають 4 компанії, пов’язані з одними з найбагатших людей країни: Віктором Пінчуком (СТБ, ICTV, «Новий канал», QTV, M1, M2) — 21,68% ефіру, Ігорем Коломойським (1+1, «Плюс Плюс», 2+2, ТЕТ, «Бігуді», УНІАН) — 20,49%, Дмитром Фірташем («Інтер», НТН, «Мега», К1, К2, Zoom, «Enter-Фільм», «Піксель») — 21,42% та Ринатом Ахметовим (ТРК «Україна», «НЛО TV», «Індиго ТВ») — 12,66%). Радіо: Ще більш концентрованим виглядає ринок радіомовлення, де в руках чотирьох основних гравців сконцентровані майже 93% усіх медіа. Зокрема, радіогрупа Віктора Пінчука  «Тавр Медіа» (Radio ROKS, Русское радио Украина, Хіт FM, Kiss FM, радіо «Мелодія», Радіо Relax) охоплює 39,53% аудиторії, Сергія Курченко (Ретро FM, «Наше радіо», Радіо NRJ, «Авторадіо», радіо «П’ятниця») — 30,73%, Анатолія Євтушенко (радіо «Шансон», «Любимое радио», DJFM) — 11,76% і Катерини Кіт-Садової (радіо «Люкс FM», Радіо 24) — 10,21%. Інтеренет-видання: Значно менш сконцентрованим є ринок друкованої преси та Інтернет-видань. Тут частка читацької аудиторії, яку охоплюють 4 найбільші власники, становить 18,60% для друкованих та 17,65% для Інтернет-видань, а найбільшими власниками є Сергій Курченко, Ігор Коломойський, Ринат Ахметов, Олександр Швець, Михайло Бродський, Денис Мозговий та Тетяна Олександрова. ГО «Інститут масової інформації» спільно з міжнародною організацією «Репортери без кордонів» провів своє щорічне дослідження і виявив, що основні зміни у сфері медіа-власності протягом останнього року були пов’язані з телеканалами «1+1», «Еспресо» та «Прямий» (колишній «Тоніс»). Зокрема, у кінці липня 2017 року стало відомо, що частка Ігоря Коломойського в структурі власності телеканалу «1+1» суттєво зменшилася, проте він залишається кінцевим бенефіціаром телеканалу. Згідно з інформацією на сайті Нацради з питань телебачення та радіомовлення, станом на 30 червня 2017 року частка власності Ігоря Коломойського та Ігоря Суркіса склала 24,8655% та 24,65595% відповідно (для порівняння, у квітні 2017 року частки Ігоря Коломойського та Ігоря Суркіса у структурі власності «1+1» складали 57,534% та 24,623% відповідно). Також у поданих «плюсами» до Нацради документах про зміну власності відображені попередньо описані придбання часток у статутному капіталі Олександром Ткаченко та іншими співробітниками «1+1 Медіа», які стали міноритарними власниками телеканалу «1+1» (ставши співвласниками Іноземного підприємства «1+1 Продакшн», яке володіє 30% ТОВ «Телерадіокомпанії “Студія 1+1″»). За даними експертів ІМІ та згідно з даними на сайті Нацради з питань телебачення та радіомовлення, зміни у власності «1+1» стосувалися того, що корпоративні права щодо п’яти офшорних компаній, які контролюють ІП «1+1 Продакшн» (30 % у ТОВ «ТРК Студія 1+1», блокуючий пакет) перейшли від Коломойського до групи фізосіб, кожна з яких опосередковано володіє менш як 10% у телерадіокомпанії. За словами юриста ІМІ Романа Головенка, іноді такі групи фізосіб, між якими подрібнено корпоративні права, ще називають «футбольними командами», оскільки в групі має бути мінімум 11 людей, аби на кожного припадало менше 10%, і тоді особи членів групи можуть не розкриваються у звітності. Ця ж група номінально і опосередковано контролює і телерадіокомпанію «1+1» (зокрема, через CME Ukraine Holding II B.V., Harley Trading Limited та фізособу Мічалакіса Ціцеккоса (Кіпр), що спостерігалося й до цього, але не виключено, що персональний склад групи змінився – однак це не можливо відслідкувати, бо особи членів групи не розкриваються. Іншою важливою зміною у сфері медіа-власності у 2017 році стало придбання Арсенієм Яценюком та Інною Аваковою часток у статутному капіталі ТОВ «Астра фінанс», що на 100% володіє ТОВ «Голдберрі» (телеканал «Еспресо»). Відповідну інформацію було розміщено у Держреєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців. Інна Авакова та Арсеній Яценюк стали співвласниками 40% та 30% відповідно, та замінили ТОВ «Новини ТВ», які попередньо володіли 70% ТОВ «Голдберрі» та належали Ларисі Княжицькій (99% ТОВ «Новини ТВ») та Вадиму Денисенку (1% ТОВ «Новини ТВ»).  Ще одна зміна на медіа-ринку стосувалася колишнього телеканалу «Тоніс». Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення 20 липня переоформила сім ліцензій ТОВ «ТК ТОНІС», у зв’язку зі зміною власників, кінцевого бенефіціарного власника, пов’язаних осіб, логотипа, складу редакційної ради, адреси студії та програмної концепції мовлення. Відповідно до повідомлення Нацради, одноосібним власником і кінцевим бенефіціарним власником «Прямого» став український політик Володимир Макєєнко (колишній заступник голови фракції Партії Регіонів, у 2015 балотувався на посаду мера Києва від партії «Наш край»). Оновлений канал із логотипом «Прямий» (колишній «Тоніс») вийшов в ефір 24 серпня 2017. За інформацією видання «Українська правда», Макєєнко пов’язаний з оточенням Президента Петра Порошенка. Згідно з даними дослідження ІМІ та «Репортерів без кордонів», політичний вплив на українські телеканали, як і торік, лишається надзвичайно високим. 10 з 11 національних телеканалів, які було обрано для дослідження, прямо чи опосередковано пов’язані із політичними фігурами. Структури медіа-власності у сфері аудіовізуальних медіа лишаються дуже концентрованими — за даними дослідження ІМІ, більше ніж три чверті всієї глядацької аудиторії телеканалів в Україні (понад 75%) припадає всього лише на чотирьох найбільших власників телеканалів (Пінчука, Коломойського, Фірташа, і Ахметова) і так само понад 92% аудиторії українських радіослухачів припадають на чотири найбільші групи радіостанцій.  «Приватні власники продовжують домінувати на медіа-ринку України, і якщо говорити про власників національних аудіовізуальних ЗМІ, то майже всі вони займають місце серед найбагатших людей у цій країні. Не дивлячись на те, що імена медіа-власників відомі в більшості випадків, самі корпоративні структури часто залишаються прихованими через офшорні холдинги та різні схеми. Брак прозорості призводить до того, що українські ЗМІ у редакційній політиці лишаються залежними від інтересів їхніх власників», — заявила виконавча директорка ІМІ Оксана Романюк. В матеріалі використані такі джерела: сайт Інститут масової інформації, Політична критика, фото сайту Укрінформ
    1729 Опубліковано Natali Mizukina
Чехія та Україна 640 переглядів Mar 08, 2018
В Україні дефіцит робочих рук. За кордоном працює вже більше мільйона

Знайти роботу в Україні стає дедалі простіше, причина -  дефіцит робочої сили, свідчать експерти. Демографічний спад, брак кваліфікованих спеціалістів робочих професій, неспроможність конкурувати із закордонними роботодавцями –  причини самого дефіциту. Домінує у цьому списку заробітна плата, яка в Україні невиправдано низька у порівнянні з європейською. Хоча за 2017 рік українські оклади і зросли на 20 – 30%, вони все-таки не дотягують до європейських, повідомляє Радіо Свобода.

"За неофіційними даними, близько 10 мільйонів українців виїхали на роботу за кордон. І прогнози на майбутнє не надто втішні.Чехія, Балтія спрощують для українців працевлаштування. Працівників буде все менше і менше. Молодь, якщо є можливість, їде вчитися за кордон. Працювати теж планують там. Можливо, в майбутньому, Україні теж доведеться запрошувати на роботу мешканців інших країн", -  зазначила Інна Новицька власниця компанії по підбору персоналу, пише Бізнес Інфо.

За даними Держстату, середня зарплата у грудні 2017 року зросла на 35,5% порівняно з груднем 2016 року і становила 8777 грн. Приріст реальної середньої зарплати з урахуванням інфляції у грудні минулого року становив 18,9%. Утім, грудневі показники завжди зростають за рахунок мотивувальних передноворічних виплат. До кінця 2018 року в уряді очікують підвищення середньої зарплати до 10 тис. грн.

За словами Тетяни Микитович, директора HR-провайдера Smart Solutions, у 2017 році спостерігалося 30% зростання зарплат у адміністративного персоналу, HR-фахівців, а також на позиціях, які класифікують як комерційні. У маркетологів, юристів та на фінансових позиціях індексація зарплат становила близько 10-15%, пише 112 ua

Проте статистика заробітної плати в Україні за 2017 рік така:

 

Найбільша середня заробітна плата в Україні сконцентрована у столиці, як свідчить дослідження. Проте навіть 9 832 гривні в місяць у Києві важко порівняти із зарплатою, яку отримують українські заробітчани в Європі. Так, наприклад, в Чехії прості робочі професії: будівельник, комірник, прибиральниця на місяць можуть оцінюватися приблизно у 1000 євро, проте працювати буде потрібно по 12 годин на добу максимум з одним вихідним на тиждень.

"Там середня заробітна плата знаходиться на рівні 20-25 тис. грн. Чим більше фізичної роботи, тим більше платять. Хоча варто відзначити, що за деякими вузькими спеціальностях і наші оклади не поступаються закордонним", – зауважила Тетяна Пашкіна експерт з парцевлаштування, повідомляє сайт Сегодня.

З 1 січня 2018 року мінімальна заробітна плата в Україні збільшилась на 523 грн, тепер вона дорівнює - 3723 грн. Мінімальний час роботи в Європейському союзі, в залежності від країни, оцінюють від 5 до19 євро. В Україні одна мінімальна робоча година дорівнює - 0,80 долара. У США мінімальна плата за годину - близька 7 доларів за годину.  

Найвища заробітна плата високо кваліфікованого робочого в Україні може дорівнювати 10000 гривень. На ці кошти в місяць можна: оплатити комунальні послуги, а це 2000 – 3000 гривень, Інтернет, мобільний зв’язок – 200 гривень 300 гривень, харчування від 4000 до 5000 гривень (якщо мова йде про родину).

Якщо той самий робітник поїде на заробітки в Чехію, його зарплата хоча і збільшиться удвічі, але робочий час зросте до 12 годин на день і майже не буде часу на відпочинок, а головне він буде позбавлений спілкування із сім’єю. Проте на суму 20.000 крон у Чехії український робітник може: оплатити ліжко в гуртожитку, це 2.000 -3.000 крон на місяць, місце(ліжко) у квартирі у Празі на сьогодні коштує 3.000 - 5.000 крон, оплатити мобільний зв’язок та Інтернет 500 крон, харчування на місяць 2000 - 3000 крон (якщо він буде один). Також необхідно враховувати, що квитки на подорож до батьківщини коштуватимуть, в залежності від відстані, перевізника та транспорту від 45 доларів до 150, проїзд громадським транспортом  550 крон в місяць(проїздний у Празі). 

Найбільш затребувані спеціалісти у мегаполісах України на даний час є ІТ-фахівці, лікарі(приватні клініки досить високі зарплати), інженери проектуальники, архітектори, маркетологи і фахівців з продажу, менеджери з реклами, фінансисти, адміністративні працівники, PR-менеджери і HR-менеджери, тощо.   У регіонах здебільшого затребувані працівники сфери продажу, ІТ і телекомунікацій, але, крім цього, пропонуються вакансії для фахівців виробничої сфери. Найвища конкуренція останніми роками досі спостерігається в категорії "Вищий менеджмент" – близько 13 осіб на одну пропозицію, мінімальна конкуренція в таких сферах, як страхування, робочий персонал, встановлення та сервіс, консультування та автобізнес. 

За даними Держслужби зайнятості, найбільшим попитом на вакансії в Україні серед кваліфікованих робітників користуються швачки, електромонтери, електрозварники, слюсарі, токарі, пекарі, водії, малярі. У сфері послуг найбільш затребуваними є продавці, кухарі, офіціанти і бармени, молодші медпрацівники тощо.

Тренд останніх років -  зростання віддаленої зайнятості. Все більше компаній наймають віддалених співробітників, при цьому це не лише українські, а й міжнародні. "Люди з України виконують роботу для різних компаній у віддаленому режимі. Багато молодих людей цілеспрямовано шукають роботу віддалено як альтернативу трудової міграції, багато кандидатів віком 45+ років, котрі не отримали гідної пропозиції по роботі, все частіше шукають віддалену роботу", – резюмує Жанна Балабанюк.

Головною тенденцією українського ринку праці експерти називають масову трудову міграцію за кордон. "Трудова міграція з України набуває серйозних обертів, і якщо в 2017 році це тренд, який тільки-но посилюється, то вже у 2018-2020 роках ми будемо мати катастрофічні наслідки, якщо не буде вжито заходів з утримання і розвитку людського капіталу всередині країни. Дефіцит трудових ресурсів вже відчутний сьогодні, і без вирішення цього питання економічне зростання не є можливим", – підкреслює Жанна Балабанюк генеральний директор консалтингового агентства у Києві.

Для українців, які планували роботу за кордоном, останньою новиною стало те, що Чеський уряд у 2018 погодився вдвічі збільшити квоти на прийом працівників з України - до 19,600 в рік, щоб таким чином допомогти місцевим фірмам, які заявляють про дефіцит робочої сили. Про це повідомив міністр закордонних справ Чехії Мартін Стропніцький. 

"За пропозицією МЗС Чехії уряд сьогодні вирішив збільшити видачу дозволів на роботу для працівників з України з 9 600 до 19 600 на рік", - написав він , зазначивши, що це реакція уряду на проблеми роботодавців щодо браку робочої сили.

Згідно із методологією Євростату, Чеська Республіка має самий низький рівень безробіття в ЄС - 2,3%. У 2017 році Чехія депортувала понад 1000 громадян України, які незаконно працювали у країні з польськими дозволами на роботу. Посол України в Чехії – Євген Перебийніс в інтерв’ю Європейській правді зазначив, що йдеться переважно про так звану м’яку депортацію. Українців не хапають і вивозять, а просто ставлять у паспорт штамп, на підставі якого вони мають до певного числа залишити територію Чехії, а також забороняють в’їзд до ЄС від одного до трьох років. Перебийніс наголосив, що чеський уряд декларує бажання активніше залучати робочу силу з України. Водночас процедура працевлаштування українців є надзвичайно складною і триває в деяких випадках 5-6 місяців. Проте останні нововведення мають спростити цю систему.

 Автор: Наталя Мізюкіна спеціально для UAPORTAL.CZ 



0 коментарів